У Національній лабораторії Оук-Рідж у США за допомогою трьох роботів надрукували сталевий корпус для ядерного реактора. Технологію випробовують як альтернативу традиційному виготовленню великих деталей.
Про це пише видання Interesting Engineering.
Дослідники Національної лабораторії Оук-Рідж (ORNL) та їхні промислові партнери випробовують адитивне виробництво, роботизовані системи й штучний інтелект, щоб скоротити терміни виготовлення великих промислових компонентів.
Одним із головних демонстраційних проєктів став сталевий корпус заввишки близько 0,9 метра та завдовжки 1,5 метра. Його виготовили за допомогою системи з трьома роботизованими маніпуляторами MedUSA. Вони пошарово наносили розплавлений метал, формуючи конструкцію зі складною куполоподібною геометрією.
Такий підхід має стати альтернативою традиційному виробництву корпусів реакторів, для якого потрібні великі металеві поковки та зварювання. У США можливості для виготовлення подібних великогабаритних деталей обмежені, що може призводити до тривалого очікування необхідних компонентів.
Демонстрацію провели під час Materials and Manufacturing Innovation Days у ORNL.
У заході взяли участь понад 350 представників промисловості, енергетики, технологічного сектору та державних структур. Учасники обговорювали способи швидшого впровадження нових виробничих технологій.
Ще одним прикладом став великий захисний елемент для контейнерів із відпрацьованим ядерним паливом. Його виготовили спільно з Університетом штату Мен із полімерного матеріалу, армованого скловолокном. Конструкція має захищати контейнери під час транспортування та може замінити традиційні дерев’яні рішення.
За словами директора Manufacturing Demonstration Facility Раяна ДеХоффа, лабораторія хоче враховувати потреби виробників і вимоги ланцюгів постачання ще на етапі досліджень. Це має допомогти швидше переводити розробки з лабораторії у промислове виробництво.
Окремою проблемою залишається сертифікація надрукованих деталей. Сам факт виготовлення компонента за допомогою 3D-друку ще не означає, що його можна використовувати в реальному ядерному обладнанні.
Щоб прискорити цей процес, ORNL разом з Національною лабораторією Айдахо розпочала спільну роботу над стандартизацією цифрових методів перевірки. Дослідники планують використовувати датчики в реальному часі, машинне навчання та алгоритми виявлення дефектів безпосередньо під час друку.
Мета полягає в тому, щоб отримувати дані для сертифікації 3D-друкованих компонентів ядерної та енергетичної галузей за місяці, а не за роки.
Читайте також:
