OpenAI заявила, що її нова система штучного інтелекту розв’язала одну з найскладніших математичних задач світу — проблему Нав’є — Стокса, за вирішення якої передбачена премія в 1 млн доларів. Однак майже одразу після оголошення результату компанія опинилася в центрі суперечки через підозри, що її моделі могли використати дані з неопублікованої роботи інших математиків.
Про це пише Gizmodo.
Йдеться про одну із семи так званих задач тисячоліття, сформульованих Clay Mathematics Institute. Вона стосується рівнянь Нав’є — Стокса, які описують рух рідин і газів, та питання про те, чи може гладкий рух рідини за певних умов за скінченний час породити математичну сингулярність.
OpenAI заявила, що її внутрішня модель знайшла такий сценарій. Компанія опублікувала аналітичний доказ і його формалізацію мовою Lean, яка дає змогу перевіряти математичні твердження крок за кроком.
Масштаб обчислень виявився величезним. Над задачею одночасно працювали близько 10 тисяч ШІ-агентів, які обмінялися приблизно 2,7 млн повідомлень і використали близько 130 млрд вихідних токенів.
Від запуску роботи до отримання рішення минуло близько 88 годин.
Ще приблизно 17 годин знадобилося для формалізації та перевірки доказу за допомогою GPT-6 Astra.
OpenAI заявила, що не планує претендувати на премію в 1 млн доларів. Водночас сам результат ще має пройти незалежну оцінку математичної спільноти, перш ніж його можна буде вважати остаточно визнаним розв’язанням задачі тисячоліття.
Суперечка почалася через математика Нью-Йоркського університету Трістана Бакмастера. Він разом із Левентом Алпоге, який працює в Anthropic, займався близькою проблемою для рівнянь Ейлера і використовував у роботі, зокрема, інструменти OpenAI.
За словами Бакмастера, OpenAI розпочала масштабну атаку на задачі тисячоліття після того, як дізналася про чутки щодо прориву в їхній роботі. Саме після цього компанія спрямувала значні обчислювальні ресурси на пошук власного рішення.
Математик також висловив занепокоєння, що дані з його приватної роботи в Codex могли певним чином вплинути на модель. OpenAI заперечує, що її дослідники або агенти отримували прямий доступ до приватних матеріалів користувачів.
Водночас компанія визнала, що не може повністю виключити можливість того, що знеособлені дані, отримані під час використання її продуктів, могли раніше вплинути на навчання моделей. Саме ця відповідь стала одним із головних приводів для дискусії про межі використання дослідницьких даних у системах ШІ.
До суперечки долучився і лауреат Філдсівської премії Теренс Тао. Він звернув увагу на ризик того, що жорстка конкуренція між великими ШІ-компаніями може змінити усталені правила наукової співпраці.
Якщо дослідники почнуть боятися, що навіть неформальні обговорення або робота з ШІ-інструментами можуть дати конкурентам перевагу, вони можуть рідше ділитися новими ідеями до публікації. Це здатне зробити математичні дослідження більш закритими саме в той момент, коли ШІ дедалі активніше входить у фундаментальну науку.
