У 1970 році Радянський Союз почав один із найамбітніших геологічних експериментів — буріння Кольської надглибокої свердловини. Планували дістатися позначки 15 кілометрів, однак роботи довелося припинити раніше через значно вищу температуру та технічні труднощі.
Про це пише Kerteszkedj.
У 1989 році Кольська свердловина досягла глибини 12 262 метри. Її діаметр при цьому становив лише близько 23 сантиметрів.
Для порівняння, навіть якби Еверест перевернули вершиною вниз, до дна свердловини залишалося б ще понад три кілометри. Саме ця глибина зробила проєкт унікальним для свого часу.
Під час буріння вчені отримали багато несподіваних даних про будову земної кори. На великій глибині вони виявили тріщини, рідини та породи, які виявилися більш пористими й менш щільними, ніж очікувалося.
Окремим сюрпризом стала вода там, де її за тодішніми уявленнями не мали знайти. Також на глибині кількох кілометрів виявили мікроскопічні скам’янілості одноклітинних організмів віком понад два мільярди років.
Головною проблемою стала температура. Інженери розраховували, що на глибині близько 12 кілометрів вона становитиме приблизно 100 градусів,
але фактичні показники сягнули близько 180 градусів.
За такої температури породи поводилися інакше, ніж передбачали попередні моделі. Буріння ставало дедалі складнішим, а технічні несправності накопичувалися.
До запланованої позначки 15 кілометрів так і не дісталися. На початку 1990-х років проєкт фактично зупинили через поєднання високої температури та технічних проблем.
Згодом у нафтовій промисловості з’явилися ще довші свердловини, однак вони прокладалися під кутом. Кольська надглибока свердловина й далі залишається рекордною саме за вертикальною глибиною.
Навколо проєкту з часом виникло багато легенд. Найвідоміша з них стверджувала, що дослідники нібито опустили в свердловину мікрофон і записали звуки, схожі на людські крики, через що об’єкт почали називати «Колодязем у пекло».
