У січні хлопці з The Mach Initiative вперше підняли в повітря свій реактивний Kingfisher. Триста тридцять кілометрів на годину. Для багатьох це вже досягнення, а для них — лише перший крок. Рекорд Гіннеса серед реактивних моделей стоїть на позначці 748 кілометрів на годину вже дев’ять років. І вони вирішили його наздогнати.
Новий літак отримав ім’я Kingchaser. І сьогодні ми розберемо, як саме його будували.
Чому взагалі взялися за цей проєктПісля появи Boom Prize інтерес до швидкісних радіокерованих літаків зріс різко. Команда вже мала в розробці кілька надзвукових концептів, але вирішила спочатку закрити питання рекорду. Логіка проста: поки не проб’єш існуючу планку, про суперзвук говорити зарано.
Спочатку хотіли просто поставити на Kingfisher двигун потужністю 150 ньютонів замість шістдесяти. Але виявилося, що для спроби рекорду у Великій Британії потрібна серйозна підготовка з безпеки. Плюс — обмеження візуального контакту. Дистанція розгону виходить короткою. Тому довелося масштабувати всю конструкцію на 20% і впхнути вже 300-ньютоновий двигун.
«Я витратив три місяці на CAD-модель.
Це, мабуть, наш найчистіший дизайн на сьогодні».
Що змінили в аеродинаміці та конструкціїДвигун зрушили вперед. Кормову обтічність переробили, щоб зменшити відрив потоку і тисковий опір. Центр мас трохи змістився вперед — це добре для керованості на високих швидкостях.
Корпус знову друкували на 3D-принтері. Але вже не з PLA, а з PETG — він краще тримає аеродинамічний нагрів. Моторний відсік спочатку хотіли зробити з відпаленого PETG, як минулого разу. Купили духовку на Facebook Marketplace… і отримали серйозні деформації. Після кількох спроб перейшли на PPSCF. Матеріал тримає форму навіть при 200°C, але дуже крихкий. Тому обклеїли його вуглепластиком.
Внутрішній силовий набір — комбінація фрезерованого й лазерно-вирізаного алюмінію, карбонові стрижні та сталеві моторні кріплення, які працюють як тепловий бар’єр. Розрахунок на 20g. Ніхто не планує так літати, але на крутих віражах перевантажити літак дуже легко. Запас міцності потрібен, щоб пілот міг спокійно тримати візуальний контакт.
Збірка: дрібниці, які вирішують усеБільшість кріплень сховали всередину лючків.
Ті, що залишилися зовні, втопили. Поверхню відшліфували до 1000-ї зернистості — на таких швидкостях шкірне тертя стає головним ворогом.
Сервоприводи замінили на два 70 кг·см. Одразу з’явилася проблема з перешкодами у FPV-картинці. Зробили нову силову косу: керамічні конденсатори та екрановані дроти відсікають високочастотний шум, електроліти й дроселі гасять сплески струму.
Зв’язок — TBS Crossfire з двома дипольними антенами високого підсилення. Fail-safe перенесли з Kingfisher: геозона, моніторинг на ноутбуці й автоматичне глушіння двигуна при втраті сигналу.
- Теплозахист мотора — титанова стрічка плюс алюмінієвий скотч.
- Відеопередавач переїхав у ліве крило, щоб укоротити довгий і втратний кабель до антени в кілі.
- Паливний бак збільшили до теоретичних трьох літрів. Система та сама: універсальний відстійник, насос, фільтр і м’який бак. Запасу вистачає на запуск і два швидкісні проходи з невеликим резервом.
- Кінематика тяг зроблена з передавальним відношенням — дрібніші ходи елевонів, менше шансів на флатер. Серви й шарніри кріпляться прямо до алюмінію.
прибрали. Замість них — одна 14-мм камера під вакуумформованим ліхтарем у носі. Задня камера критично важлива для аналізу флатера. Тому звичайний RunCam 2 переробили: плата сидить всередині повітрозабірника, назовні стирчить лише сенсор.
Статичні випробуванняСпочатку навантажили крила вантажами — перевірили розрахунки. Потім зібрали все разом і зробили п’ять статичних запусків. Повний газ, перевірка fail-safe, контроль витрати палива. Теплозахист витримав навіть без обдування. Електромагнітні перешкоди від серв і двигуна на повному газу відфільтрувалися — картинка залишилася чистою.
Kingchaser у заправленому стані важить 9 кг. Злітна швидкість — понад 80 кілометрів на годину. Це більше ніж удвічі більше енергії, ніж потрібно було для Kingfisher. Попередній пуск, м’яко кажучи, був нервовим. Пневматику спочатку планували, але вона зірвалася. Довелося вигадувати щось інше. Про нову пускову установку команда розповість уже в наступному відео.
Літак зібраний, двигун перевірений, електроніка працює чисто. Залишилося тільки вивести його в небо і подивитися, наскільки близько вони підійдуть до тієї самої позначки 748 кілометрів на годину. Або перескочать її.
Ми будемо стежити. Бо такі проєкти — це завжди трохи божевілля, трохи інженерії і дуже багато впертості.
Запис Ентузіасти готуються побити рекорд швидкості 748 км/год серед реактивних моделей спершу з'явиться на ProstoMob.
