Еритроцити, що снують по кровоносних судинах, доставляють кисень практично в усі закутки вашого тіла. Але вони можуть нести не тільки кисень: генетичномодифіковані еритроцити з «білками-липучками» на поверхні послужать для транспорту ліків проти раку та імунних порушень, а також радіофармпрепаратів, використовуваних для візуалізації мережі кровоносних судин.
Червоні кров'яні тільця живуть досить довго (в середньому 4 місяці), вони всюдисущі і численні (приблизно чверть від загального числа клітин людського організму – еритроцити). Все це робить їх чудовими кандидатами на роль «перевізників» медичних препаратів по всьому тілу, вважає імунолог Хідде Плоег (Hidde Ploegh) з Массачусетського технологічного інституту (США). Вчені вже «завантажували» еритроцити молекулами фармпрепаратів, але для цього було потрібно вводити «вантаж» всередину клітини крізь мембрану, що послаблює еритроцит, який до того ж може вивільнити препарат тільки наприкінці свого шляху.
Плоег і його колеги вирішили «причепити» молекули зовні еритроцитів. Оскільки еритроцити позбавлені ядер (а отже,
і генетичного матеріалу, придатного для модифікування), вчені взялися за еритробласти – клітини-попередники еритроцитів, які все ще містять ДНК. У них були введені модифіковані генні послідовності, що кодують виробництво поверхневих білків майбутніх еритроцитів. Тепер клітини почали виробляти іншу версію білка, «впізнанну» ферментом сортазою.
Сортаза здатна «відрізати» частину білка-цілі, залишивши «липучку», до якої може приєднатися «вантаж» – молекула якоїсь речовини, що використовується в медичних цілях. Дослідники продемонстрували працездатність ідеї, прикріпивши до еритроцитів біотин. Клітини, введені мишам, залишалися в їх кровотоці протягом як мінімум 28 днів і не заподіяли шкоди піддослідним тваринам.
Плоег вважає, що розроблена методика дозволить у майбутньому проводити персоналізовану терапію: власні клітини пацієнта можуть бути використані для одержання спочатку стовбурових клітин, які диференціюються в еритробласти, а потім ГМ-еритроцитів, які будуть «завантажені» необхідним препаратом і повернені господареві. Втрата ДНК по мірі дозрівання еритроцитів виключає ризик поширення модифікованого генетичного матеріалу або спонтанних мутацій.
Джерело: www.popmech.ru
