У 1920 році чеський драматург Карел Чапек закінчив п'єсу під назвою «Р. У. Р», або «Россумські універсальні роботи» (Rosumovi Univerzální Roboti), що розповідає про фабрику з виробництва розумних людиноподібних механізмів, що експлуатувались людьми і в один момент повстали проти своїх господарів. Постановка п'єси не тільки мала успіх в Чехії та за її межами (у тому числі в США та країнах Європи), а й визначила розвиток жанру наукової фантастики: в «Р. У. Р.» вперше прозвучало саме слово «робот» (утворене від чеського robota), і одночасно з його появою виник образ розумної машини як загрози для людства.
Голова робота «Р. У. Р» Через вісім років, у 1928 році, назва вигаданої фабрики «R. U. R.» прикрасила залізний корпус справжнього робота Еріка, зібраного в англійському селі Гомшелл ветераном Першої світової війни капітаном Вільямом Річардсом та інженером-механіком Аланом Реффелем. Ерік міг рухати головою і руками, сідати та вставати на ноги (але не ходити), а також «розмовляти»: завдяки вбудованому електромотору від його зубів виходили блакитні іскри, поки чоловік,
що ховається, озвучував його репліки й відповідав на запитання захоплених глядачів. «Штучний інтелект» Еріка на ділі виявився «людським інтелектом», забезпеченим якоюсь подобою радіоприймача; в інтерв'ю газеті Chronicle Telegram Річардс сказав, що працює під ліцензією компанії «Марконі» та користується деякими її патентами. Правда, він же розповідав легенди про те, що «запрограмував» робота на 50-60 питань, відповіді на які були заздалегідь записані, в зворотному випадку Ерік відповідав «Я не знаю, сер/мадам». Саме ця здатність робота визначати стать співрозмовника видавала наявність живої людини десь за його спиною.
Робот «Р. У. Р.» Незважаючи на фірмовий напис, алюмінієвого Еріка складно назвати втіленим в реальність продуктом фабрики «Р. У. Р.». Звичайно, дія п'єси відносилася приблизно до 50-60 років двадцятого століття, що давало винахідникам деякий час на його вдосконалення. Однак россумські роботи практично не відрізнялися від людини, тому що були зроблені не з металу, а з особливої хімічної речовини, що за своєю природою нагадує протоплазму. За сюжетом п'єси її випадково відкрив морський біолог доктор Россум,
ім'я якого і носить компанія («Rossum» – видозмінене чеське слово «rozum», тобто «розум»). Бажаючи уподібнитися Богу (ще один архетипічний мотив для жанру наукової фантастики, висхідний до давньоєврейського міфу про Голема), Россум починає спроби створення людей і тварин із знайденого ним матеріалу. Його досліди продовжує племінник, якого більше приваблює роль успішного бізнесмена, ніж всесильного деміурга: він ув'язнює дядька в лабораторії і починає виробництво людиноподібних роботів у промислових масштабах. Користуючись термінологією сучасної наукової фантастики, останніх варто назвати, скоріше, андроїдами або киборгами через їх біологічне походження. У першому акті героїня, яка приїхала на фабрику захищати права роботів, навіть приймає одну з дівчат-андроїдів за живу людину – на практиці до досягнення такого ефекту все ще далеко навіть японським інженерам (досить подивитися на будь-яку фотографію робота Geminoid TMF, що сидить поруч з живою людиною, – скільки секунд вам знадобиться, щоб визначити, хто є хто?).
Робот Geminoid TMF Звичайно, п'єса Чапека несе в собі соціальний підтекст,
яким і обумовлено зовнішню схожість «слуг» та «панів»: мова тут йде не стільки про технофобії, скільки про експлуатацію в суспільстві одного класу іншим; всі монологи повсталих андроїдів можна звести до лаконічного «фабрики – робітникам». Проте ідея, що слідом за здатністю усвідомлювати себе у машин неодмінно має виникнути бажання поневолити і/або знищити все людство, живе в науковій фантастиці донині.
Що стосується чеської п'єси, у фіналі роботи справді здобувають перемогу, залишаючи в живих лише одну людину, яку змушують шукати знищену людьми формулу по створенню собі подібних.
П'єса «Р. У. Р.» примітна ще й тим, що, крім створення наукового міфу про повстання машин, вона також передбачила багато біоетичних питань, які стали актуальними з розвитком генної інженерії.
Робот «Р. У. Р.» У 1990 році був запущений міжнародний дослідницький проект «Геном людини» (The Human Genome Project), який ставив на меті дослідження порядку нуклеотидів в людській ДНК; через сім років ЮНЕСКО прийняла «Загальну декларацію про геном людини та права людини», яка проголошує неприпустимість дискримінації «за ознакою генетичних характеристик» і забороняє клонування людини.
Робот «Р. У. Р.» У 2005 р. Організацією Об'єднаних Націй була прийнята окрема декларація, присвячена клонуванню людини, яка також забороняє його як практику, що «суперечить людській гідності». Приводом для прийняття цих декларацій стали відразу дві знакових наукових події 1997 року: клонування вівці Доллі в шотландському Рослінському інституті як перший подібний досвід щодо ссавця і виведення ембріона безголової жаби в університеті англійського міста Бат. Останнє відкриття було описано в газеті «Таймс» під заголовком «Безголова жаба як шлях до фабрики людських органів». Ідея про можливість утилітарного виведення безголових людей, у яких (за аналогією з жабами) в ембріональному стані будуть на генетичному рівні «вимикати» розвиток головного мозку, з'явилася практично відразу після проведення експерименту; її висловив, наприклад, генетик і біолог з Принстонського університету Лі Сілвер у своїй книзі «Відтворюючи Едем: клонування і щось більше в хороброму новому світі». Не знайшовши етичних перешкод її здійсненню, він все ж висловив побоювання, що подібні технології можуть привести до виникнення «біологічної еліти» і соціального розшарування за генетичними ознаками.
Знаменитий британський біолог і популяризатор науки Льюїс Уолперт, хоча й «особисто для себе» вважав виробництво безголових людей «огидним», також не став відкидати його як засіб для порятунку життів. Як би то не було, подібна позиція залишається досить маргінальною, оскільки суперечить нормам класичної медичної етики. Англійський ембріолог Джонатан Слек, керівник досліджень з виведення безголової жаби, згодом неодноразово заявляв у пресі, що й він сам, і його колеги категорично проти проведення подібних експериментів над людьми. Однак питання про моральну допустимість виведення «безголових клонів» задля отримання органів й раніше час від часу піднімається в науковому співтоваристві.
У 2004 році ідея створення «ферм людських органів» була розглянута на конференції Чиказького міжнародного коледжу хірургії в Делі. На її захист виступив, наприклад, індійський хірург-онколог П. Б. Десай, на думку якого, головною метою розвитку науки та медицини завжди був рух до людського безсмертя. Прийняття ж декларацій про геном людини говорить про те, що на питання, чи потрібно вважати подібну практику біологічним фαшизмом, людство поки що відповідає ствердно.
За матеріалами: www.lookatme.ru
