Технологічний прогрес за останнє століття привів до цікавого парадоксу: люди не можуть уявити свого життя без того, існування чого не могли собі навіть уявити 30-40 років тому. У сфері інформації колись це було радіо, слідом за ним прийшло телебачення, а там і інтернет підоспів. Та настільки щільно наспів, що маленьких дітей перестали ставити в кут, їм просто відключають інтернет.
Ми всі сприймаємо інтернет як даність, і коли він ненадовго пропадає, ми обурюємося. А чи може щось привести до глобального порушення роботи всієї цієї павутини?
Спочатку мережа замислювалася децентралізованою та гнучко маршрутизованою. У разі розриву одного з'єднання дані підуть в обхід, по іншим. Дивлячись на карту, складно уявити, по яким точкам нанести удар, щоб все перестало працювати. Але давайте все ж трохи пофантазуємо про те, які дії, процеси та події, штучні й природного характеру, могли б серйозно порушити роботу цього складного організму (не забуваючи про те, що не все з цього такі вже фантазії).
Давайте переріжемо дроти Ні, це не порада дівчатам, хлопці яких міцно засіли в іграх жанру MMORPG.
На сьогодні близько 99% трафіку передається по кабельних мережах, від крученої пари, що йде в під'їзд, до глибоководних морських і океанічних оптичних магістральних кабелів.
На початок 2014 налічувалося 285 підводних магістралей. Всі вони бережно нанесені на публічно доступну карту. Точні місця виходу деяких з них на сушу не відомі, деякі акуратно прикопані від сторонніх очей, інші ж можна виявити за очевидними оголошеннями.
Пошкодження одного або декількох кабелів не приведуть до повного краху, тільки додадуть гальм деяким ресурсам. Загальна пропускна здатність каналів, виходячи з екстраполяції даних за минулі роки, повинна становити від приблизно 1Tbps для Африки до майже 100Tbps для Європи. При цьому використання каналів становить приблизно 50-75%. Пошкодження одного кабелю легко компенсується вільними потужностями інших. Щоб повністю розділити материки, якомусь міжнародному терористу потрібно буде витратити чимало ресурсів, щоб розшукати всі крапки виходу, розкопати кабелі й одночасно пошкодити їх. А бажано також якомога довше не допускати до місць пошкодження ремонтні бригади,
які тут же кинуться усувати проблему. Як би там не було, це не зруйнує мережу повністю, це лише розіб'є її на континентальні сегменти, кожен з яких продовжить існувати автономно.
Кореневі сервери Система доменних імен була створена насамперед для людського зручності. Інформація про всі домени найбільш популярних доменних зон (com, net, org) міститься на кореневих серверах. Всього їх 13, іменуються вони буквами латинського алфавіту від A до M. Гіпотетично, якщо їх якимось чином відключити, після очистки кешей провайдерів доменні імена перестануть дозволятися, і, хоча мережа працюватиме, потрапити користувачі нікуди не зможуть.
Але це теорія. Якщо ж вдаватися в подробиці, всього існує 13 IP-адрес, що належать кореневим серверам. Кожен з серверів управляється різними організаціями, як комерційними, так і громадськими, а також різними дослідницькими, в тому числі NASA і Дослідницькою лабораторією армії США. Більш того, кожному IP відповідає від 1-2 до 149 серверів в різних точках світу. На сайті кореневих серверів зазначені як організації, що підтримують кореневі сервери,
так і локації цих серверів. І в підсумку їх виявляється нітрохи не 13, а 473. Крім того, кожна з локацій також має внутрішнє резервування даних і потужностей.
Сервери настільки захищені від різних атак, що компанія Verisign Inc., що підтримує два з них, на підставі свого досвіду щодо захисту серверів почала пропонувати свої рішення щодо захисту від DDoS як окремий комерційний продукт.
Таким чином, призвести успішну атаку на кореневі сервери буде ще складніше, ніж перерізати кабелі. Хоча при певних ресурсах, в цілому, можливо, і результати успішної атаки були б вельми згубні.
Може, знищити дата-центри?
Не секрет, що мало хто розміщує свої дані у себе в офісі або в квартирі/на балконі/в гаражі. Основна частина даних зосереджена в дата-центрах, яких на даний момент відомо 3269 в 102 країнах. Всі вони в кращих традиціях нанесені на зручну карту http://www.datacentermap.com/countrymap.html (до речі, крім карти на сайті є докладна інформація про зв'язність і можливі характерні погрози для кожної країни). Дата-центри розкидані по всіх материках, крім Антарктиди, по одному є навіть на Гренландії і в Океанії.
Зі знищенням дата-центрів все дещо складніше. Найбільші дата-центри охороняються не гірше військових об'єктів і сховищ матеріальних цінностей і займають великі площі, які однією звичайною авіабомбою не знищиш. А ППО будь-якої країни навряд чи допустять методичне бомбометання по десяткам об'єктів на її території. Хоча певні види озброєння все ж можуть знищити всю електроніку одним махом. Якби гіпотетичному терористові якось вдалося майже одночасно привести в дію безліч таких пристроїв, спрямованих на ключові ЦОД, збиток був би неймовірним. Але необхідні для такої атаки ресурси ростуть в геометричній прогресії в порівнянні з попередніми.
В цілях економії можна знищувати не всі, а тільки ключові, а також точки обміну. Цього буде достатньо, щоб істотно порушити маршрутизацію і проходження даних.
Більш екзотичні варіанти Деякий час тому серед інтернет-експертів існувала думка, що якщо ввести в гуглі слово google, інтернет може зламатися. Питання про це навіть всерйоз задавались на спеціалізованих сайтах, і, що найпарадоксальніше, на них всерйоз давалися відповіді.
Але, звичайно, існують й більш реалістичні варіанти.
Політична воля Цей варіант уже спрацював у Північній Кореї, де вихід у зовнішній інтернет є тільки у обраних людей, а для решти його наявність, в цілому, небезпечна для життя. Відомо також про існування інтернет-рубильників у Китаї, Сирії та Ірані й у деяких інших країнах. Відомі й випадки використання таких рубильників під час військових протистоянь в Сирії.
Більшість таких інструментів тримаються в секреті урядом, тому ніхто не знає, скільки їх, як вони діють і в яких випадках можуть бути активовані. В разі військових протистоянь інформаційний простір повинен працювати «правильно», тобто так, як вигідно військовим. Якщо їм буде вигідно незнання мас, інформаційний простір не повинний працювати взагалі. Тому відключення окремої країни від зовнішнього світу або примус провайдерів до внутрішнього відключення обладнання виглядає цілком реальним.
Сонячний спалах В результаті не до кінця досліджених процесів усередині найближчої до нас зірки іноді відбуваються локальні викиди потоку заряджених частинок та електромагнітного випромінювання в широкому діапазоні.
Ці викиди вузько спрямовані і рухаються з величезними швидкостями радіально від Сонця. Якщо потік зустріне на своєму шляху Землю, ми зможемо спостерігати різні явища, цікаві та не дуже. Заряджені частинки в основному відхиляються магнітним полем, а жорстке електромагнітне випромінювання послабляється за рахунок вторинного перевипромінювання.
Крім полярних сяйв (які не такі вже й полярні, і після сильних спалахів нерідко спостерігаються на широті Києва), потоки частинок, які все ж прориваються глибше, викликають магнітні бурі, збої та спорадичні проходження радіохвиль, рідше – вихід з ладу електроніки. Всі ефекти спостерігаються в основному один-два дні, сила і руйнівність варіюється протягом цього періоду.
Дуже рідко фіксуються надсильні спалахи, зіткнення потоку частинок після такого спалаху може привести до катастрофічних наслідків. Описано проходження такого спалаху в 1859 році, коли телеграф був чи не піком розвитку електроніки. По всій Європі і Північній Америці спостерігалися відмови телеграфних систем. Операторів било електричними розрядами, іскрили телеграфні дроти,
деякі телеграфні системи продовжували відправляти і отримувати повідомлення навіть після відключення від джерел живлення.
В нинішні роки корональний викид такої сили привів би до повного виходу з ладу безлічі обладнання, в тому числі маршрутизаторів і серверів, і на відновлення знадобилося б чимало часу. У 2012 році викид аналогічної сили пройшов недалеко від Землі. Тоді ймовірність зіткнення його з Землею оцінювалася на рівні 12%. Два роки тому нам пощастило, але пощастить чи в наступний?..
Ядерна війна Основна частина обладнання розміщена в найбільших містах. Удари просто зітруть їх з лиця планети разом з усіма даними і жителями. Електромагнітний сплеск, супроводжуючий вибух, виведе з ладу все, до чого не долетить ударна хвиля. Втім, після таких подій людям буде і так не до інтернету. Мабуть, це найбільш ймовірний на сьогоднішній день сценарій знищення глобальної мережі.
А що в результаті?
До чого призвело б зникнення інтернету? Тут залишається тільки фантазувати. Чи станемо ми краще? Чи почнемо більше спілкуватися один з одним? Або ж це переведе до масової депресії, алкоголізму та суїцидів?
Проте відомий цікавий факт. Після пожежі на Останкінській телевежі, коли Москва і передмістя залишилися без телебачення, в аптеках зафіксували сплеск продажів контрацептивів. Люди сильно залежні від існуючого інформаційного простору, і багато хто не відразу знайдуть, чим себе зайняти, якщо їх цього простору раптово позбавити. Але це вже інша історія.
За матеріалами: habrahabr.ru
