В Берліні проходила дискусія на тему майбутнього керування містами за допомогою новітніх електронних технологій. Однією з тез виступів була така, що міста стануть "нафаршировані" технологічними та інформаційними пристроями і системами (датчики, камери, механізми).
Дослідники та активісти були сконцентрованими на питаннях збирання інформації про мешканців міста, а на основі цього проведення фінансової та енергетичної оптимізації діяльності міста. Постає питання про те, хто це буде створювати і хто буде контролювати.
Місто – західний символ демократії і свободи – фундаментальні цінності для цивілізації Заходу. Такий стан міст може змінитися під тиском технологічних інновацій, які передбачають збирання та зберігання даних про мешканців та інфраструктуру міста – місто може стати центром суспільного нагляду і контролю.
Науковець з Університету Newcastle, Stephen Graham, і лондонський дизайнер і артист, Tobias Revell, згоджуються з тим, що існує два бачення розумних міст. Перший варіант для міст майбутнього лобіюють технологічні корпорації, які вже сьогодні займаються технологіями збирання,
синхронізації і аналізування даних або виробляють пристрої для такої діяльності – технології під інтернет (IBM, Cisco, Hitachi та інші).
Осередок, який облаштований можливостями збирання даних різного виду про своїх мешканців – це нова в’язниця. Погляди, які презентують гіганти ІТ-технологій передбачають централізовані, закриті способи реалізацій, які використовують силоси даних, до яких не будуть мати доступу мешканці міста. Чи цікаво жити в такому місті?
Таке бачення розумного міста є чимсь більшим ніж принципи урбаністики. Вона є втіленням бажання економії за допомогою нових технологій, які обіцяють зрівноважене, безпечне і вигідне існування для найбагатших. Але такі рішення не дають відповіді на болючі питання суспільства – глобальне потепління, нерівномірне забезпечення потреб, грабіжницька економіка і засмічування величезних просторів в бідних країнах.
Розумне місто повинно формуватися для задоволення локальних потреб суспільства, яке пропонує власні алгоритми, що йдуть знизу – для покращення міського життя за допомогою нових технологій. Такими містами є Хельсінкі, Ааргус та інші. В них реалізовуються нові технології на основі співпраці з мешканцями. Так повинна виглядати альтернативне бачення розвитку розумного міста.
Експерти підкреслили, що жодне з передбачених розумних міст не створено. Частково закінчено Сонгдо в Південній Кореї. Більшість таких осередків існує у вигляді ком’ютерних розробок – Масдар (Абу Дабі) або Еко Атлантік (біля Нігерії). З цього роблять висновок, що майбутнє розумних міст ще не має завершеної концепції.
