Шимпанзе здатні готувати їжу, а при можливості вибору вони між сирими продуктами та готовими стравами обирають другі. До таких висновків дійшли вчені з Єльського університету, вивчивши кулінарні здібності та гастрономічні навички шимпанзе, повідомляє Galnet із посиланням на nat-geo.ru.
Раніше вже було встановлено, що багато тварин при можливості вибору оберуть варені овочі або м’ясо – така їжа легше жується і засвоюється. Одночасно вважалося, що тільки людина має набір інтелектуальних здібностей, необхідних для її приготування.
Перехід до теплової обробки їжі розглядається як важливий еволюційний кордон: це дозволило нашим предкам розширити свій раціон харчування і витягти з продуктів більше калорій, що, в свою чергу, зменшило кількість часу на пошук їжі, звільнивши його для нових завдань – зокрема технологічних винаходів.
Дослідження проводилося в одному із розплідників, розташованих у Конго. З міркувань безпеки вчені не ризикнули навчити шимпанзе поводженню з відкритим вогнем, і для експерименту були сконструйовані спеціальні пристрої, що нагадують пластикову коробку для сніданку з подвійним дном.
Туди можна було покласти скибочку сирої картоплі, і на виході вона виходила готовою.
Практично всі – близько 90% – мавп воліли варену картоплю як у випадку прямого вибору, так і тоді, коли їм доводилося чекати, поки вона приготується. В рамках іншої задачі приматам пропонувалося віднести інгредієнти на деяку відстань і самостійно покласти в «піч», і 60% шимпанзе з цим завданням впоралися, обравши смак і якість замість швидкого насичення. І, нарешті, коли мавпи звикли до того, що картопля може одного разу бути перетворена у варену, практично половина з них виявилася здатна зібрати і накопичити деяку кількість скибочок, і потім спокійно очікувати можливості їх приготувати.
На думку авторів експерименту, це показує, що використовувати вогонь для приготування їжі могла не тільки людина, але і багато інших близьких їй видів, у тому числі, можливо, австралопітеки, які жили 4 млн років тому. Результати наукової роботи опубліковані в журналі Proceedings of the Royal Society B., вчені сподіваються, що вони стануть стимулом до подальших археологічних досліджень.
