З ним волинський хлопець посів перше місце в Союзі
Леонід Козярчук з маленького села Єлизаветин Рожищенського району ще зі школи захоплюється дельтапланеризмом. Лише років через двадцять це хобі стало годувати.
Леонід неохоче розповідає про своє незвичайне захоплення. У родині й досі пам’ятають, що малим бавився не іграшками, а залізяччям – болтами і шурупами. Ще у школі самотужки робив мотоцикли, ремонтував їх. У журналі «Моделіст-конструктор», який передплачував, вичитав про мотодельтаплани.
– У десятому класі з двоюрідним братом Віктором Яценюком, який жив неподалік, спорудили свій перший літальний апарат – з алюмінієвих труб, – згадує Леонід. – Мав він форму саней з пропелером, зверху – крило. Літали на ньому на полі через дорогу. І падали з десятиметрової висоти, і приземлялися у кукурудзі.
– Певно, наробили чимало галасу у селі? – жартуємо.
– Звісно, – махає рукою. – Люди вибігали і дивилися, що то за чудо гуде.
Згодом брати познайомилися з Олексієм Кошманом з Рожища, піонером дельтапланеризму на Волині. Його досвід використали у конструюванні наступного дельтаплану,
який був досконалішим, ніж попередній. Цей літальний апарат возили у село Пожарки Рожищенського району, де літали на сільськогосподарському аеродромі. Пригадує, як у сусідньому селі Суськ взяли низьку висоту, аж люди розбігалися, а коли піднялися занадто високо, то їх засікли відповідні служби у Луцьку. Але про це не надто хоче розповідати.
Не дивно, що Леонід обрав відповідний вуз – Харківський авіаційний інститут. Під час навчання йому наснився сон, у якому побачив модель автожира (літальний апарат, подібний до гелікоптера). 1987 року з ним на зльоті конструкторів-аматорів у Тушино під Москвою зайняв перше місце! Козярчука нагородили призом, а от премію у тисячу карбованців, яка належала переможцю, не віддали. Про це дізнався через два роки, коли вийшла книга про зліт.
– Бо я був простий сільський хлопець, – пояснює.
Після закінчення інституту Леонід повернувся у рідний Єлизаветин, працював токарем на заводі «Рожищесільмаш», інженером на київському підприємстві «Аерос». З часом з братом створили своє підприємство «Комета». Але захоплення дельтапланами не полишав,
їздив на змагання, часто у Польщу, де молодим конструктором зацікавилися. Тоді його хобі стало приносити прибуток – переважно ремонтував мотодельтаплани. Зараз, зітхає Леонід, ціни на апарати пішли вгору, бажаючих займатися дельтапланеризмом стало набагато менше.
Та Леоніду нема коли нудьгувати. Він зводить для своєї сім’ї великий двоповерховий будинок, конструює літальні апарати. До речі, і нам показав у майстерні це диво з крилами на колесах, яке звичайні люди бачать не часто. Також пише книги. Допрацьовує краєзнавчий нарис про райцентр Рожище – спогади збирав у старожилів, над матеріалами три роки корпів в архівах Луцька, Польщі. А також пише уже восьму книгу про конструкторів та літальні апарати.
Звідки ж такий талант до техніки у сільського хлопця? Виявляється, батько Леоніда є знаним в окрузі майстром. Старший Козярчук зібрав унікальний саморобний трактор, виточує мотоциклетні вали, ремонтував техніку, навіть мотоцикли «Ява». Це при тому, що чоловік… незрячий!
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
