Група вчених з Массачусетського технологічного інституту розробила декілька механізмів, що дозволяють контролювати модифіковані на генетичному рівні або вирощені штучно мікроорганізми. Ці механізми не дозволять ГМО-бактеріям втекти з лабораторій і поширитися неконтрольованим чином за межами підходящого для них спеціального середовища проживання. Ці заходи і їм подібні повинні зробити генетично модифіковані бактерії більш безпечними як для людей, так і для всього живого на земній кулі.
Як повідомляє gizmag.com, генетично модифіковані бактерії можуть використовуватися в самих різних областях, вони можуть виробляти біологічне паливо, водень, займатися очищенням навколишнього середовища, використовуватися для діагностики та лікування деяких видів захворювань. Але для того, щоб можна було дозволити практичне застосування таких мікроорганізмів, необхідно отримати в своє розпорядження "важіль", за який можна потягнути, якщо ці організми почнуть поводитися неналежним чином.
Два нових рішення, розроблені дослідниками з Массачусетського технологічного інституту, служать для переривання життєдіяльності синтетичних мікроорганізмів і для цього зовсім не потрібно тривалий вплив на них певних хімічних речовин.
Дослідники описують розроблені ними технології, як "автономні біологічні схеми", які можуть бути "підключені" до мікроорганізмів самих різних типів без потреби внесення істотних змін в геном організму.
Перша технологія являє собою досить простий вимикач типу "Kill Switch", що діє подібно зчіпку між залізничними вагонами в стародавніх поїздах. Під час руху цих поїздів провідник повинен був постійно тягнути важіль або натискати на педаль, а невиконання цієї дії моментально призводило до розчіплювання вагонів. У випадку з бактеріями цей вимикач, здатний знаходитися в двох певних станах, активує певний ген. Під час присутності в навколишньому середовищі молекул певних хімічних сполук цей вимикач знаходиться в безпечному для організму стані. Але як тільки концентрація молекул в середовищі знижується, вимикач перемикається, активізуючи ген-вбивцю, який провокує виробництво організмом токсинів, які швидко вбивають цей організм.
Другим рішенням є також вимикач "Kill Switch", захищений свого роду "паролем", який діє трохи інакше, ніж перший. Він потребує певної хімічної речовини,
яка не є в наявності, а в комбінації декількох речовин, які і грають роль "пароля". Для цього в структурі вимикача присутні кілька компонентів, здатних "відчути" наявність молекул певних хімічних сполук. І якщо яка-небудь з необхідних молекул відсутня, то вимикач моментально спрацьовує, вбиваючи організм, в якому він встановлений.
"Запаролений" варіант вимикача "Kill Switch" більш універсальний, оскільки при його виготовленні можна запрограмувати, на які компоненти і в яких пропорціях він буде спрацьовувати. І в теорії такий підхід дозволить навіть захистити інтелектуальну власність компаній і провідні дослідження в галузі генетики.
"Припустімо, що вам належить деякий унікальний генетичний код і ви не хочете, щоб ваші конкуренти змогли використовувати його в своїх цілях" – розповідає Клемент Чан (Clement Chan), – "Забезпечити цей код вимикачем з паролем і використовувати його зможуть тільки ті люди, яким ви повідомите пароль".
