У ті часи, коли про власну фото сесію придворні дами могли тільки мріяти, об'єктом жадання кожної поважаючої себе аристократки був красиво написаний портрет. Вигідно підкреслити достоїнства і вміло приховати недоліки, передавши всю чарівність дами, було під силу далеко не кожному живописцю.
Одним з тих, кому це майстерно вдавалося, був Франц Ксавер Винтерхальтер (Винтерхальтер) - талановитий художник, чиї полотна і донині захоплюють неповторною магією і красою.
Варвара Дмитрівна Римська-Корсакова, 1864 рік
Напевно майже кожен хоч раз у житті бачив репродукції або оригінали прекрасних портретів особ благородних кровей XIX століття, розташованих в Ермітажі і інших не менш відомих музеях та галереях Європи. Їх усіх об'єднує одне: відсутність недоліків. Саме ця манера виконання зробила Вінтерхальтера найбільш затребуваним придворним портретистом.
Принцеса Вікторія, 1867 рік
Після того як у одна тисяча вісімсот тридцять п'ятому році Винтерхальтер намалював портрет великого князя Леопольда Бадена, він був призначений його придворним художником. З цього портрета почалася його міжнародна кар'єра.
Королівські і аристократичні родини Англії, Франції, Бельгії, Росії намагалися замовляти свої портрети тільки в нього.
Імператриця Марія Олександрівна, 1857
Незважаючи на величезну популярність і затребуваність, цей художник так і не був прийнятий в еліту знаменитих живописців свого часу. Колеги вважали роботи Вінтерхальтера аж надто солодкавими і навмисно прикрашаючими реальні обличчя і пропорції замовниць.
Графиня Варвара Олексіївна Мусіна-Пушкіна, 1857
Відточуючи свою майстерність з року в рік, Винтерхальтер міг ідеально написати образ замовниці, згладивши недоліки, але при цьому зберігши неймовірну схожість з оригіналом. Він не залишав без уваги і туалети дам. Розкіш оксамиту, атласу, дорогоцінних каменів - все це ідеально передано на полотні.
Катерина Браницька, графиня Потоцька, 1854.
Франц Ксавер Винтерхальтер назавжди залишиться великим майстром парадного портрета. На сьогоднішній день майстерність художника вже ні в кого не викликає сумнівів, а його вміння правильно розставити акценти на достоїнствах зовнішності і зафіксувати на полотні дивовижну красу може тільки захоплювати
Єлизавета Баварська, королева Австрії та Угорщини, 1864 рік
Кармен Агуадо, герцогиня де Монморансі, 1860 рік
Олександра, принцеса Уельська, 1864 рік
Аделіна Патті, 1863 рік
Графиня Ольга Шувалова, 1858 рік
