Згідно з дослідженням, опублікованому у понеділок у журналі Nature Geoscience, вода, що стікає з айсбергів у Антарктичний океан (Південний океан), містить залізо та інші поживні речовини. Цей фітопланктон відіграє ключову роль для океанічної екосистеми, і допомагає крихітним рослинам поглинати вуглекислий газ з атмосфери, пише видання The Huffington Post
«Іншими словами, якби не фітопланктон, то в нашій атмосфері було б більше викидів вуглекислого газу», – каже д-р Грант Бігг, професор науки про систему Землі Університету Шеффілда в Англії і автор дослідження.
«Попередні дослідження показали, що існує ефект підживлення від талої води айсберга, але раніше ніхто не розглядав гігантські айсберги у системному порядку, – прокоментував він. – Тому розмір і сила підживлення фітопланктону стало великим сюрпризом».
Для дослідження Бігг і його колеги проаналізували 175 супутникових знімків, зроблених між 2003 і 2013 роками, які показують океанську воду і 18-кілометрові айсберги у Антарктичному океані. Зеленуватий колір води вказав на високий рівень продуктивності фітопланктону.
Вони помітили, що фітопланктон на фотографіях простягається на сотні кілометрів від гігантських айсбергів і зберігається, принаймні місяць після того, як айсберг з того місця вже зник. Дослідники дыйшли висновку, що цей біологічний процес за участю талих вод і фітопланктону може бути причиною наявності у глибинах Антарктики 20 % вуглецю.
«Дослідження є важливим, оскільки воно показує, що у Південному океані існує більше вуглецю, ніж раніше розраховувалось», – сказав Біггем. «Також це призводить до сповільнення змін клімату».
Але це не означає, що талі води і фітопланктон врятують нас від зміни клімату, попереджають вчені. Відносини між океаном і атмосферою залишаються складними. Тала вода може поглинати діоксид вуглецю, але вона виробляється лише у сезон потепління води.
Окрема група вчених з Національного центру атмосферних досліджень у Боулдері, штат Колорадо, планує провести дослідження щодо того, скільки надлишкового вуглекислого газу води Антарктичного океану здатні поглинати.
«Якщо ми хочемо спрогнозувати температуру за 50 років, ми повинні знати, скільки вуглекислого газу океани і наземні екосистеми зможуть поглинути», – сказав д-р Бріттон Стівенс, вчений, що буде проводити дослідження. «Важливо розуміти роль Південного океану, тому що циркуляція океанічних вод надає широкі можливості для обміну вуглецю між атмосферою і глибинами океану».
Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK
