Динамічні зміни основ військової стратегії й тактики, які ми спостерігаємо сьогодні, свідчать про якісні зміни сучасного поля бою. Стрімке скорочення часу на прийняття критичних рішень поряд зі створенням більш досконалих засобів доставки винесли на порядок денний питання щодо першочергового розвитку систем бойового управління. Останні конче потрібні війську, щоб контролювати зазначені процеси та перебіг бойових дій загалом.
Найперше відзначається критичне зростання просторово-часового чинника в сучасному бою, а отже, на всіх рівнях військового ланцюжка стає актуальним питання максимального скорочення часу реакції на загрози. На думку експертів, одним із ключових варіантів вирішення проблеми є пришвидшення автоматизації та роботизації, щоб забезпечити можливість протистояти не лише наявним, а й перспективним загрозам.
Вважається, що пришвидшення автоматизації та роботизації є прямим наслідком невідповідності людини як ключового елемента військового ланцюжка новим умовам і необхідності одночасно розв’язувати цілий комплекс багаторівневих завдань. Можливості певної людини й навіть групи людей охопити весь спектр загроз і завдань є обмеженими,
що вимагає використання відповідних технічних засобів.
За великим рахунком ідеться навіть не просто про потребу суттєво збільшити автоматизацію цілих процесів (роботизацію), а про можливість надати машинам певної виконавчої самостійності. Це важливо насамперед для видів збройних сил (ЗС), що мають у спорядженні технічно складні види озброєння і військової техніки (ОіВТ), передусім озброєння колективного використання (кораблі, літаки, вертольоти, танки тощо).
Адже людина поступово втрачає здатність ефективно використовувати дедалі складніші види ОіВТ. У деяких випадках, щоб обробити отриману інформацію та прийняти власні рішення, швидкості мислення людини вже не вистачає. Тобто людина перетворюється тут на своєрідну перешкоду або ж на слабку ділянку всього військового ланцюжка. Тож ручне управління поступово втрачає значення на користь десятків (а частіше сотень) технічних засобів обробки інформації. Без них застосування сучасного ОіВТ за прямим призначенням просто неможливе.
Однак використання на полі бою інтелектуальних машин і роботів або надскладних систем ОіВТ у перспективі може суттєво вплинути на форму майбутніх війн.
Передусім вони дають змогу зменшити втрати живої сили сторін і знизити витрати на утримання та оснащення збройних сил.
За прогнозами фахівців, наприклад, створення танків із передовими системами захисту екіпажу в недалекій уже перспективі може виявитися куди складнішою і, найімовірніше, дорожчою справою, ніж створення рою інтелектуальних роботів, здатних вирішувати значно більше бойових завдань. Не випадково, що процес автоматизації та роботизації у військовій сфері розвивається в напрямі виготовлення роботизованих систем ОіВТ.
Так, в Ізраїлі вже створили повністю автономного бойового робота зі штучним інтелектом під назвою Guardium-MK III, здатного діяти в будь-яких умовах і в будь-якій місцевості. Повідомляли навіть про успішні випробування машини в реальних умовах.
Україна також є одним із розробників та користувачів роботизованих бойових систем, створених у стислі терміни з урахуванням бойового досвіду в зоні проведення АТО. Передусім це «Фантом-2», який 2017 року демонстрували на оборонній виставці в США, а також «Мисливець», «Ласка», «Піранья» тощо.
Поряд із наземними роботами українські фахівці створили кілька зразків автономних роботизованих систем для потреб ВМС, здатних розв’язувати в морі широке коло специфічних завдань із розвідки, розмінування тощо. Процес удосконалення триває.
