Набравши у своєму інтернет-браузері назву сайта, наприклад meinexbeliebigebank.de, і натиснувши кнопку Enter, ми використовуємо в цей момент одну з найстаріших служб інтернету — Domain Name System (DNS). Служба порівнянна з телефонною книгою. Вона перетворює назву домена (у цьому прикладі meinexbeliebigebank) і позначення після крапки країни (de) на придатну для прочитання комп’ютером адресу сервера. Отже, у нашому випадку виходить «212.227.116.221».
Система із короткою назвою DNS функціонує як перелік адрес чи телефонна книга. Замість запам’ятовувати складні номери користувач може шукати назву. І як телефонна книга надавала для імені Макс Мюллєр із Мустерманнштрасе точний телефонний номер, так сервер DNS забезпечує бездоганне поєднання легкої для запам’ятовування інтернет-адреси (імені домену) з її цифровою версією (IP-адресою). Цей процес відбувається через так звані DNS-сервери. Вони є немов сторінками сучасної телефонної книги й забезпечують відповідність легких для запам’ятовування інтернет-адрес і коректних цифрових комбінацій. Отже, коли користувач вводить інтернет-адресу,
URL передається на DNS-сервер, а той скеровує користувача до належної ІР-адреси, себто на інтернет-сторінку.
Критики вважають, що в небезпеці ключова ідея інтернету
Прозоріші аргументи в компанії Deutsche Telekom, яка на запит Die Welt відверто заявила про власний інтерес до даних щодо активності своїх користувачів: «Боротьба за доступ і володіння даними почалася в багатьох сферах. Розробники браузерів хочуть приховано змінити всю технологічну модель інтернету», — каже керівник відділу безпеки компанії Томас Черзіх.
«Наслідки ще неможливо цілком спрогнозувати. Однак те, що розробники браузерів врешті матимуть повну інформацію про дії користувачів у мережі, не може бути в інтересах останніх, оскільки тільки компанії отримуватимуть та опрацьовуватимуть запити DNS». Хоча Telekom та інші німецькі провайдери не використовують DNS із метою реклами, дані все ж таки цінні, наприклад, для оптимізації завантаженості власної мережі. Відповідний комітет Конгресу США наприкінці вересня витребував у Google додаткову інформацію. Однак концерн іще до того запевнив, що не використовуватиме в рекламних цілях дані власної DNS-служби.
Отже, у планованому стандарті DоH залишається питання, якому DNS-сервісу мали б довіряти користувачі.
Для якомога швидшого отримання відповіді в США Mozilla використовує DNS-сервіс «1.1.1.1» оператора мережі Cloudflare. Критики ініціативи Mozilla заявляють, що Cloudflare відіграє в мережі критичну роль, бо адресні запити всіх користувачів Firefox компанія може використовувати для оптимізації власних мереж. Окрім того, американські установи можуть просто з одного джерела отримувати дані користувачів з усього світу та навіть маніпулювати їхньою поведінкою в мережі.
Долучаються до критики й розробники протоколу, як-от нідерландець Берт Губерт, який вказує на те, що в майбутньому Mozilla без відома користувачів може змінювати «телефонну книгу». Центральний DNS-сервер послабить головну ідею інтернету — якомога децентралізованіший, убезпечений від збоїв доступ до мережі.
З такими аргументами виступають і критики Google, які не радять використовувати DNS-сервер Google за адресою «8.8.8.8». Тому користувачі повинні вирішити, якому постачальникові DNS вони хочуть довірити дані про свої дії в мережі: локальному провайдерові, Google, Cloudflare чи альтернативним службам, як-от OpenDNS. Зважаючи на критику, IETF, міжнародне співтовариство, яке опікується стандартизацією та розвитком архітектури мережі, хоче задіяти в листопаді власних експертів, щоб зробити старий DNS-стандарт безпечнішим, не створюючи при цьому нових централізованих серверів DNS.
