Дізнайтеся, що таке біометричні дані та як з їхньою допомогою держоргани України протидіють неврегульованій міграції. Матеріал підготовлено в межах проєкту «Підтримка управління міграцією та притулком в Україні» (IMMIS), що фінансується Європейським Союзом і реалізується Міжнародною організацією з міграції.
Що таке біометричні дані?
Біометричними даними (параметрами) називають унікальні фізичні риси людини, які дозволяють ідентифікувати особу. До них відносять відбитки пальців рук, риси обличчя, райдужну оболонку і сітківку ока, голос тощо. Що важливо — біометричні дані не змінюються протягом життя і їх майже неможливо підробити чи передати іншим особам на відміну від ключів або паролів.
Хоча термін «біометрія» (з грецької — вимірювання життя) з’явився близько 130 років тому, першим свідченням використання біометричних даних майже три тисячі років. Відомо, що за допомогою відбитків долонь і пальців засвідчували справжність документів і виявляли злочинців ще у Давньому Китаї та Вавилоні.
Європейські науковці почали вивчати відбитки пальців у кінці XVІI століття:
у 1686 році італійський анатом Марчелло Мальпігі вперше роздивився папілярні візерунки в мікроскоп. Сто років потому німецький професор Йоганн Крістоф Андреас Майєр виявив, що вони унікальні для кожної людини. Згодом була розроблена система класифікації відбитків, яка дозволила використовувати їх у криміналістиці.
А як зараз використовуються біометричні дані?
Завдяки біометрії життя стало значно простішим і безпечнішим. Ноутбуки, смартфони та інші гаджети миттєво розпізнають своїх власників за відбитками пальців або рисами обличчя. Біометричні технології також контролюють доступ до важливих приміщень, ведуть облік робочого часу, дозволяють перерахувати гроші та сплачувати за покупки.
Але найголовніше — біометрична ідентифікація допомагає запобігати шахрайствам. Адже наявність у базах даних лише буквено-цифрової інформації (прізвища, ім'я, по батькові, дати народження) та фотографії особи дозволяє шахраям використати чужі документи для відкриття банківських рахунків, оформлення кредитів тощо.
Практично у всіх розвинених країнах біометрія активно використовується для управління міграцією.
Зокрема, на біометричних даних ґрунтуються такі інформаційні системи ЄС, як SIS (Шенгенська інформаційна система), VIS (візова інформаційна система), EURODAC (система з обліку біженців). Наявність біометричних паспортів також є головною умовою безвізових режимів між різними країнами.
Щоб передати найкращі й перевірені часом практики, з кінця 2016 року Європейський Союз реалізує в Україні проєкт IMMIS із загальним бюджетом 27,2 млн євро. Проєкт істотно розширив технічну можливість державних органів, залучених до управління міграцією та кордонами, збирати і обробляти біометричні дані іноземців та осіб без громадянства.
Як збираються біометричні дані іноземців?
Держоргани, які залучені до управління міграційними процесами в Україні, переважно використовують відбитки нігтьових фаланг пальців та оцифроване зображення обличчя. Перші фіксують за допомогою спеціального біометричного сканера. Відскановане зображення перетворюється у шаблон (фактично це цифровий код) і в такому вигляді зберігається в системі. Риси обличчя фотографують, а потім за допомогою програмного забезпечення на зображенні виділяють контури очей,
брів, носа, губ і обчислюють відстані між ними. За цими даними будується образ, що також перетворюється в цифровий код для порівняння.
Починаючи з 2018 року, іноземці з країн міграційного ризику, до яких належать 70 країн світу, мають здавати відбитки пальців під час прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України. Решта іноземців здають їх лише за необхідності більш ретельного контролю (так званий «контроль другої лінії»).
Від фіксації біометричних даних звільняються глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських та урядових делегацій, особи до 18 років, круїзні туристи, члени екіпажів транспортних засобів, дипломатичний персонал, посадові особи міжнародних організацій.
Крім того, біометричні дані фіксуються Державною міграційною службою при оформленні іноземцями та особами без громадянства посвідки на тимчасове або постійне проживання. Наразі іноземці, які отримують офіційний дозвіл на перебування або проживання в Україні, отримують захищені посвідки у формі пластикових карток з електронним чіпом, на якому зберігаються оцифровані фотографія,
відбитки пальців та підпис власника.
Коли набуде чинності ухвалений у березні 2021 року закон, іноземці та особи без громадянства також будуть здавати біометричні дані (відбитки пальців) при оформленні віз для в'їзду в Україну. На практиці такий посилений контроль унеможливить маніпуляції з документами: якщо заявнику відмовили у візі до України з певних причин, то він/вона вже не зможе спробувати вдачу ще раз, подавши документи, що оформлені на інше ім'я.
Де зберігаються і як використовуються біометричні дані іноземців?
У 2018 році запрацювала Національна система біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Функціонування системи забезпечує Державна міграційна служба України. Державна прикордонна служба збирає біометричні дані в пунктах пропуску і накопичує їх у власній системі.
У межах проєкту IMMIS ЄС профінансував вдосконалення згаданої Національної системи біометричної верифікації, щоб уповноважені держоргани у випадку необхідності та в рамках своїх службових повноважень могли порівнювати цифрові коди (шаблони)
відбитків пальців і зображення обличчя, що вже зберігаються в системі, з відбитками пальців і зображенням обличчя особи. Модернізована система відповідає міжнародним стандартам і запрацює, щойно в Україні ухвалять належне законодавство.
Перехресна перевірка біометричних даних на всіх етапах міграційного процесу забезпечує точну ідентифікацію особи та, зокрема, запобігає перетинанню кордону України особами, які перебувають в українському або міжнародному розшуках, навіть на підставі підроблених документів.
Наприклад, співробітники консульських установ України фіксуватимуть відбитки пальців іноземця в консульстві при обробленні заяви на візу, потім біометричні дані цієї особи перевірятимуться, коли вона перетинає кордон, і ще раз, якщо/коли вона подає заяву на отримання дозволу на проживання в Україні. Таким чином на кожному наступному етапі співробітники українських державних органів можуть переконатися, що вони мають справу з однією й тією ж людиною.
Чи надійно зберігаються біометричні дані?
Не варто боятись незаконного використання біометричних даних. Набір цифр не можна роздрукувати і якось використати.
Усі впроваджені за підтримки ЄС і МОМ IT-рішення побудовані за принципом надійного захисту персональних даних. Доступ до інформації мають тільки визначені посадові особи. Перелік даних, які можуть надаватись, чітко визначений технічними регламентами. За допомогою електронного цифрового підпису в системах ведеться облік усіх запитів, що унеможливлює шахрайство і безкарне перевищення повноважень.
Зникнути дані також не можуть. ЄС інвестував значні кошти в резервування всіх електронних даних українців та іноземців, отриманих ДМС і ДПСУ.
Дізнайтеся, скільки іноземців щороку відвідує Україну, а також як інновації покращили роботу держорганів, що з ними взаємодіють, за посиланням.
Авторка − Марія Дацюк
