Дмитро Лощинін беззмінно керує Luxoft вже 22 роки. За цей час заснована в Росії компанія стала одним з найпомітніших гравців на ринку сервісного IT та відкрила понад 20 центрів розробки у всьому світі. Серед її клієнтів с глобальні автоконцерни та фінансові гіганти на кшталт Deutsche Bank та UBS. Один із найбільших підрозділів Luxoft — в Україні. Тут на неї працюють близько 4000 розробників. Більше — тільки у Epam, SoftServe та GlobalLogic.
Російська агресія в Україні не пройшла для ринку безслідно. Поряд з іншими гравцями Luxoft заявила про намір вийти з російського ринку і кинула всі сили на підтримку українських співробітників.
В інтерв'ю НВ Бізнес Дмитро Лощинін розповідає, чому Luxoft давно перестала бути російською компанією, коли і як вона остаточно вийде з РФ і чого всі великі IT-гравці чекають від українського уряду — це важливо і для них, і для України.
Про вихід з Росії
— Luxoft — компанія з російським корінням та засновниками, ви також вважаєтеся російським підприємцем. На початку березня компанія заявила про повний вихід із Росії. Про що мова, ви просто відріжете частину бізнесу?
— З моменту заснування компанії в 2000 році і до сьогодні наш основний фокус був на глобальних клієнтах.
Перші 10 років ми взагалі не займалися російським бізнесом. Тому, перше, нині переважна більшість замовлень Luxoft — це західні клієнти. Друге, у 2013 році компанія вийшла на Нью-Йоркську фондову біржу, торгувалася в Америці 6 років. Зрозуміло, що за цей час власники дуже змінилися. У засновників компанії залишалося близько 30%. У 2019 році 100% акцій купила американська DXC Technology — на 100% американська копання зі штаб-квартирою у Вірджинії. З колишніх власників у компанії залишився лише я, але я зараз найманий СЕО. Маю вже 10 років швейцарське резидентство. Російський менеджмент ми ще у 2013 році перевезли до Англії та Швейцарії. І ми дуже диверсифікована управлінська команда — Англія, Швейцарія, Німеччина, США.
Для DXC російські замовлення незначні — менш як 1% у сумарному обігу $16 млрд.
Коли почалася ця жахлива війна, Luxoft одним із перших ухвалив рішення про вихід із Росії. І для нас це завдання ділиться на два. По-перше, припинити працювати з російськими клієнтами. Частково його виконано — ми повністю закінчимо його найближчими днями, про що повідомимо додатково.
У квітні це питання закриємо.
— Як це фізично можливо зробити за такий короткий термін? Ви розірвете угоди, скасуєте замовлення, передасте їх стороннім?
— Щось скасовуємо, щось перекладаємо на партнерів. Залежно від того, що найпростіше зробити. Звичайно, ми не можемо просто перестати працювати, тому що є контрактні зобов'язання. Компанія потім просто не розплатиться за судовими позовами. Основне — переведення на партнерів або переведення проєктних команд до клієнтів.
— Ідеться про проєкт Integrity Solutions зі Сбером? Ви вийдете з нього?
Integrity Solutions більше не працює з жодним з російських клієнтів, включно зі Сбербанком. Йдеться про весь російський бізнес Luxoft.
У нас близько 1000 осіб працюють у Росії на зовнішніх замовників з Європи та Америки. Ці проєкти ми плавно переводимо до інших локацій. Ми переміщуємо проєкти, дивимось на можливості переміщення людей разом із проєктами. Якщо не виходить — добираємо людей до інших наших центрів розроблення. У нас їх понад двадцять. Ми дивимося і на Європу, і на Азію, Латинську Америку. Цей процес має закінчитись до кінця червня.
Починаючи з липня, у нас не буде в Росії ні людей, ні офісів, нічого. Після цього повний вихід із Росії буде завершено. Якщо порівнювати з іншими компаніями, напевно, тут ми рухаємося найшвидше.
— У Luxoft у Росії, за тими оцінками, які я бачив, близько 4000 осіб. Чи реально всіх перевезти?
— Нереально. Хто погоджується переїхати — перевозимо. Решту набираємо в інших локаціях. З цих 4000 осіб більше половини — це ті, хто працює на російський бізнес та російських клієнтів, тому їх не треба перевозити. В іншому все залежить від бажання людей.
— Серед українських айтівців є підозри, що ви або переведете російських розробників на аутстаффінгові компанії, або виділите зі своєї структури компанію, яка юридично ніяк не пов'язана з групою, і таким чином виконаєте формальні умови виходу. Чи можете ви якось переконати їх, що цього не відбувається?
— Я говорю як є — ми йдемо. У нас не буде ні фінансових, ні якихось інших зв'язків із Росією. Весь бізнес переводиться в інші компанії, які жодним чином з нами не афілійовані. Аутстаффінгом ми не займаємося, у нас немає субконтрактів у Росії.
У всьому світі та в Україні також ми працюємо виключно на своїх виробничих потужностях. Контракти, які від нас йдуть — йдуть назавжди.
«Ми не хочемо більше мати справу з російськими клієнтами і залишаємо Росію. Це непросте рішення, але воно усвідомлене. Зокрема, це моє рішення і я шкодую, що раніше цього не зробив. За час роботи компанії нам довелося подолати кілька криз, що здебільшого прилетіли з Росії»
І потім самі посудіть. Власник Luxoft, компанія DXC — знаходиться у Вірджинії. Вона проходить аудити та контролюється різними організаціями. Серед її замовників найбільші американські компанії. Грати з такими речами заради 1% обороту нікому не треба.
Друге, власна та важлива позиція Luxoft: ми не хочемо більше мати справу з російськими клієнтами та залишаємо Росію. Це непросте рішення, але воно усвідомлене. Зокрема це моє рішення і я жалкую, що раніше цього не зробив. За час роботи компанії нам довелося подолати кілька криз, які здебільшого прилетіли з Росії.
Про роботу та плани в Україні
— Війна для всіх була несподіваною, хоч усі до неї готувалися. Luxoft
теж напевно мав план дій. Він спрацював?
— Основне завдання — безперебійне виконання проєктів для наших замовників. Це зробити вдалося. Допомогли дві речі. У нас розподілені команди — великих клієнтів ми зазвичай супроводжуємо з кількох центрів розробки. Якщо одна команда має якийсь спад, її може підтримати інша команда. Збалансованість самої структури дає змогу переживати подібні кризи.
Друге, це фантастична продуктивність наших українських колег. І я і наші клієнти були вражені: у березні ми йшли на 90% нашої стандартної продуктивності. До кінця місяця вийшли на 100% та здали всі релізи. Це абсолютно героїчне досягнення нашої української команди, яка нам дуже допомогла. Не було жодного провалу, хоч були критично складні речі, дедлайни з боку клієнтів. І ми ніде не провалилися. Робота наших українських хлопців викликає захоплення. І це загалом відбиває героїзм того, що зараз відбувається в Україні.
— Компанія в Україні також має близько 4000 інженерів і, наскільки я знаю, ви пропонували виїжджати з України ще до війни. Яка частина скористалася цією пропозицією?
— У компанії завжди була політика глобальної мобільності.
Якщо співробітник бачить вакансію в іншому проєкті та іншій локації, він завжди може на неї податися. Що змінилося — зараз із України можуть виїхати лише жінки. Хтось поїхав. Але то була не позиція компанії, а особисте рішення. Тим, хто залишився, компанія допомагала перебратися в безпечні місця. Ми організували, напевно, сотні автобусів з Києва, Харкова та інших міст, допомагали знайти місце для життя на заході України та в інших, віддалених від зон бойових дій, регіонах — знімали готелі, квартири тощо. за межі країни виїхало дуже мало людей. У нас, як і раніше, понад 4000 розробників в Україні.
— Хтось пішов до армії чи тероборони?
— Пішли ті, кого призвали, і добровольці. У мене немає точної цифри, але небагато. Усі, хто пішов до армії, залишаються на зарплаті. У компанії також пройшло збирання коштів, які ми перерахували на благодійність. І вдвічі більшу суму розподілили як допомогу серед українських колег.
— Ще до початку війни всі замовники турбувалися. Якою була їхня реакція після початку бойових дій? Чи є у вас нові замовлення? На ринку кажуть, що спад.
— Люди хвилюються,
це природно. Важливо пояснювати, як ми відпрацьовуватимемо ситуацію, які є варіанти. І, головне, підтримувати слова справами. На сьогодні у нас жоден клієнт не пішов, є чіткий план, як діяти далі. Як я казав, за березень ми виконали всі поставки, багато в чому за рахунок перебалансування — підключили свої потужності та людей в інших локаціях. Звичайно, клієнти продовжують хвилюватися. Але ми з кожним сідаємо та говоримо. При цьому ми не скорочуємо нікого в Україні, більш того, продовжуємо набирати.
Але важливими є дві речі. По-перше, розуміння, що немає ризику повної мобілізації, щоб у нас був резерв на ключових співробітників. І друге, проєктна діяльність складається з відряджень для здачі проектів — на місяць-два або на тиждень. Якщо ці дві функції реалізовані, ми можемо продовжувати наш бізнес та говорити клієнтам, що ми через все пройдемо. Всі великі ІТ-компанії в Україні зараз говорять про це з урядом.
Є, звичайно, дуже жахливі сценарії, які не повинні відбутися, і, я певен, не відбудуться. Війна колись закінчиться. Я впевнений, що вона закінчиться перемогою України.
Питання у тривалості.
— З погляду бізнесу логічно вийти з ризикової локації. Йде одна війна, немає гарантій, що не розпочнеться друга. А поряд Польща.
— Ні. Тут є раціональна та емоційна складові. По-перше, набрати таку кількість людей зараз у Польщі неможливо. Зараз усі туди підуть, а ринок у Польщі менший і він уже перегрітий. Є ще Румунія, Болгарія — ми знаємо, яка там ємність ринку, на скільки можна зростати… І рости треба не тільки на приріст бізнесу — бо все ж зростають в оборотах — треба ще й замістити російський персонал. А якщо ще й український — це колосальне навантаження.
Ми виходимо з Росії — з України нам точно не можна йти. Для нас дуже важливо залишитися тут, бо Україна — один із найбільших у Європі ринків IT спеціалістів. Втрата двох великих ринків праці була для нас серйозним ударом. Ми розраховуємо, що ринок в Україні для нас залишиться і зростатиме.
Друге — більше особиста позиція. Ні ми, ні клієнти не хочемо йти. Ми та замовники бачать як стараються наші хлопці й для нас важливо зберегти ці робочі місця. Ми транслюємо це нашим клієнтам, і це працює.
Ніхто не хоче йти. Доки є можливість працювати, ми будемо працювати.
— Повертатиметеся в базові локації в Україні чи залишитеся на заході країни?
— Це більше особисте питання. Люди вирішують. Ми не можемо сказати: їдьте туди, живіть тут. Нині ми рекомендуємо залишатися на заході, але рішення приймають люди.
— У вас на сайті зараз всі вакансії в Україні для віддаленої роботи. Так і буде надалі?
— Принаймні якийсь час.
— Офіси у новій реальності взагалі не потрібні?
— Потрібні. Для обговорень, мітингів. І треба сказати, що зараз дуже допомагають одна одній компанії, які в інший час були конкурентами. Всі дуже по-людськи працюють, дають офіси. Зараз точно не час розбиратися між собою. Треба вийти із цієї історії з мінімальними втратами. Тому нам не принципова локація. Важливо, щоб люди були у безпеці.
— Бронь від мобілізації та можливість виїзду — достатні умови, щоб IT-компанії не йшли з України, правильно?
— Я можу говорити лише про нас. З 20 000 співробітників Luxoft, 4000 перебувають в Україні — близько 20%. Ми маємо можливість балансування проєктів у інших місцях — Польщі Румунії,
Індії, Мексиці тощо. Ми зараз відкриваємо ще цілу низку центрів, щоб підтримати зростання через закриття російського ринку та «заморозки» українського — ми точно не зможемо тут зростати як росли раніше. Компаніям, які мають 50–60% бізнесу в Україні, звичайно складніше.
Наприклад, у проєктах для автомобільних концернів у нас розподілені команди: близько 1000 осіб працює в Німеччині, ще якась частина — у Польщі, Румунії, Мексиці та 20–30% команди — в Україні. За рахунок того, що є інші країни, ми можемо підтримати проєкт у крайньому випадку і точно проживемо.
— Як війна впливає на позиції України на світовому ринку? Чи може нас витіснити колективна Індія? І не лише нас, а загалом частина Східної Європи.
— Попит на висококваліфікованих фахівців ніколи не був таким високим. Індія не може витіснити Східну Європу, вона теж перегріта і Східна Європа відома високою якістю програмістів. Щойно війна закінчиться, інтерес до України повернеться на колишній рівень. А я певен, що Україна переможе. Вона не може не перемогти, це просто питання часу. Інтерес повернеться з двох причин:
і до початку війни був колосальний дефіцит людей, особливо в Європі, а після війни він виріс, бо відключилося кілька ринків праці. І друге, як я казав, це бажання допомогти. Тому зараз важливо не втратити, а бажано ще трохи підрости. Для такої компанії, як Luxoft це цілком реально.
«Я впевнений, що Україна переможе. Вона не може не перемогти — це просто питання часу»
— До війни ринок оцінювався у 250 000 інженерів, було понад 100 000 вакансій. Чи ця цифра зберігається?
— Частково цей дефіцит перерозподілиться, такого зростання зі зрозумілих причин не буде. Головне — зберегти обсяг. Але глобальний попит залишається і зростає. Триває історія із цифровізацією — цифровими банками, ритейлом. Сама софтверна складова бізнесу стає ключовою. Подивіться, що відбувається з машинами — вони повністю інтегруються в бек-енд, пов'язані з купою сервісів, які намагаються монетизуватися. Сама модель автомобільної промисловості змінюється. З'являються додаткові джерела грошей там, де їх раніше не було. Зростає важливість кібербезпеки. Плюс все, що пов'язане з хмарами — розподілені системи,
сховища даних. Ці речі нікуди не зникають, продовжується розвиток. Ринок праці під них підлаштовується. Деякі країни намагаються цим скористатися, приходять до нас майже кожен день і запрошують до них.
— Хто саме?
— Хто тільки не приходить. Арабські колеги дуже активні. Пропонують заплатити за переїзди, пропонують усілякі пільги. Але у нас одне питання: а у вас свій локальний ринок праці є? Кажуть: ні, привозьте.
— Що можете сказати про український ринок M&A. Він живий чи мертвий? Час купувати чи продавати?
— Це питання стратегії. Ми за останні 4 роки нікого не купували, намагалися органічно зростати. Ми намагаємося купувати не лише обсяг, а насамперед якісну експертизу, яку можна вбудувати у нашу структуру. Що зараз відбувається в Україні — чесно не знаю. Останнім часом, з початку війни, з пропозиціями продатися до нас ніхто не приходив.
Про світову економіку та стратегію розвитку
— Luxoft — сервісна компанія, ви виконуєте чужі замовлення. Існують продуктові компанії. Є приклади купівлі сервісних компаній великими структурами, які не мали свого софтверного підрозділу — на слуху угода між
Hitachi та GlobalLogic. Як розвиватиметься далі ваш бізнес?
— Навіщо Hitachi купила GlobalLogic, мені складно сказати. Взагалі сервісна та продуктові моделі — дуже різні і рідко успішно схрещуються. Ми залишимося у своїй сервісній бізнес-моделі. Більше того, я бачу, як з часом відбувається очищення на глобальному ринку. Підприємства, у яких ці складові переплітаються, намагаються їх розділяти. Можна подивитися на історію HP, які відокремили сервісну складову від продуктової історії IBM. Усі намагаються фокусуватися на одній із цих тем. Ми залишимося у сервісі.
— Чи змінюється ринок? Хто ваші нові замовники останнім часом?
— Ми сильно профільний бізнес і цим відрізняємося від багатьох конкурентів. У нас дуже серйозний індустріальний фокус — робимо не лише розроблення, а й системну інтеграцію. У нас є свої напрацювання — не продукти, а швидше акселератори, reusable компоненти. Банківський сектор для нас найбільший і продовжує розвиватися. На другому місці — автомобільна тема. Активно розвивається сектор TMT. Дуже багато рухів у ритейл — за останній рік це найшвидша тема.
— Світ ще не відійшов від ковіду, тепер війна. Що це означає для світової економіки та IT?
— Ковід, як не дивно, призвів до прискореного зростання світового IT та інших галузей за останні два роки. Віддалена робота стала стандартом, все віртуалізується, компанії переглянули моделі роботи… Внаслідок війни варто очікувати зниження темпів зростання економік та рецесії у низці країн. Тим не менш, при наявному дефіциті фахівців попит на IT-послуги залишатиметься вищим за пропозицію.
