Зараз у всіх на слуху загроза одержання росією іранських балістичних ракет Fateh-110 та Zolfaghar. Однак у відкритих джерелах мало повної інформації про ці ракети за винятком даних про їхню дальність, точність і масу бойової частини, а також той факт, що вони будуть досить непростою ціллю для української ППО.
Що ж, давайте уточнимо та конкретизуємо, що це за ракети і навіть більше, звідки вони в Ірану взагалі взялися. Почнемо з Fateh-110, яка, згідно з даними у відкритих джерелах, має дальність польоту до 300 км і бойову частину масою до 600 кг.
Fateh-110 була розроблена на основі некерованої ракети Zelzal-2, яка у свою чергу була створена на базі Zelzal-1. І саме Zelzal-1 дає нам можливість уявити собі, що таке Fateh-110 у її нинішньому вигляді.
Справа в тому, що розробка Zelzal-1 зрушила з мертвої точки в Ірані, обкладеному санкціями та обмеженому ракетними технологіями, після того, як Ісламській Республіці було здійснено постачання китайських ракет CSS-8.
Китайська ракета CSS-8, так само відома як Project 8610, являла собою тактичну балістичну ракету класу «земля-земля»,
була нічим іншим як копією радянської С-75, пристосованої до завдання ударів по наземним цілям.
Відмінною особливістю цих ракет було здійснення їхнього пуску під нахилом. Zelzal-1 навіть повторювала характеристики китайських ракет, а саме дальність польоту до 200 км, а маса бойової частини близько 500 кг. Але не лише CSS-8 вплинула на розвиток ракетної програми Ірану.
Zelzal-1 увібрала в себе й особливості іншої ракети радянської ракети, а саме тактичної 9К52 «Луна-М».
Таким чином, іранська ракетна програма – це симбіоз радянських технологій, з китайською модифікацією, але як не дивись на цю субстанцію, це саме коктейль з 9К52 «Луна-М» та С-75, що в свою чергу говорить про те, що іранські вироби можуть мати ті ж уразливі місця, як і радянські анахронізми. Навіть незважаючи на умовну модернізацію. Але…
Варто згадати і про Zolfaghar, що є продовженням розвитку Fateh-110 з разючими відмінностями по ТТХ. Наприклад, ця ракета, взята на озброєння у 2017 році, має дальність до 700 км. Реальну чи ні, складно сказати, але збільшення в 2 рази дуже показове, що говорить про… Ні,
не прорив, а якесь стороннє втручання, допомогу ракетній програмі.
Крім того, дана ракета отримала систему наведення не тільки інерційну, а й GPS. З урахуванням санкцій, складно сказати, хто надаватиме Ірану GPS послуги, якщо… Якщо тільки йдеться не про ГЛОНАСС. Нагадаю, що на Shahed-136 росія з недавніх пір стала встановлювати блоки ГЛОНАСС, що дозволило збільшити їхню ефективну дальність польоту і точність. А тому не здивуюся, якщо ці блоки також є і на Zolfaghar.
Але головною проблемою Zolfaghar для наших ППО є те, що ця ракета має бойову частину масою 579 кг, яка відокремлюється при заході на ціль, що ускладнює її виявлення, відстеження та знищення. Наприклад, цільнокорпусні ракети ОТРК «Іскандер» у цьому плані простіше перехоплювати.
Власне, іранські ракети – це щось середнє між ТРК «Точка-У» та ОТРК «Іскандер», зі своєю специфікою. Розробка алгоритмів протидії нашими ППО проти них вимагатиме часу, але було б набагато краще, якби наші партнери поспішили надати Україні ЗРК, здатні ефективно боротися з балістичними цілями.
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
