Згідно з американськими розвідувальними даними, іранські чиновники у серпні 2022 року погоджували в Москві постачання балістичних ракет малого радіусу дії Fateh-110 (Fateh перекладається з фарсі як «завойовник»).Fateh-110 була розроблена на основі некерованої ракети Zelzal-2, яка у свою чергу була створена на базі Zelzal-1.Zelzal-1 увібрала в себе особливості іншої ракети радянської ракети, а саме тактичної 9К52ТС «Луна-М».Ця ракета є модернізованою версією твердопаливної балістичної радянської ракети, що увійшла до комплексу «Луна». Варіант ракети під індексом 3R10 оснащувався ядерною бойовою частиною, потужність його заряду варіювалася від 10 до 50 кілотонн у тротиловому еквіваленті. Зовні 503-кілограмова ядерна бойова частина відрізнялася від звичайної надкаліберністю. Якщо діаметр самої ракети становив 415 мм, то надкаліберна бойова частина мала 540-мм діаметр, дальність пуску такої ракети становила 32 км.Ракета з осколково-фугасною бойовою частиною, що мала по всій довжині однаковий 415-міліметровий, бойова частина якої важила 380 кг, 200 з якої припадали на тротил,
летіла на 45 км, але ймовірне кругове імовірне відхилення (КІВ) обох ракет дорівнювало 1 км. У 1964 році було створено комплекс «Луна-М» у чотирьох варіантах: з ядерною, осколково-фугасною, хімічною та агітаційною частиною. Усі чотири варіанти мали 544-міліметровий діаметр, крім ділянки обтічника. Її довжина становила 8 метрів 96 сантиметрів. Маса складала 2500 кг. Для зниження кругового імовірного відхилення (КІВ) цих ракет їм надавалася обертання навколо поздовжньої осі. Це обертання задавав чотирисопловий твердопаливний двигун провороту, розташований в районі центру тяжіння.1969 року номенклатура ракет доповнилася ракетою з касетною бойовою частиною. Наявність такої модифікації певною мірою компенсувало все ще величезне КІВ яке сягало 700 метрів. Дальність радіусу ракети "Луна-М" досягла 68 кілометрів. Далі з ракети "Луна-М" з'явилася "Точка У".У 1968 році з'явилася ракета з індексом 9К52ТС "Луна-М", дві останні літери якої позначали "тропічний і сухий". Ці ракети були призначені для експорту до країн Близького Сходу та Північної Африки. 2003 року ці ракети застосовувалися в Іраку.
Ракетні технології 9К52ТС «Луна-М» Іран захопив під час ірано-іракської війни 1986 року. Скопіювавши затрофовану ракету, іранці запустили власне виробництво під назвою Zelzal-1 (це слово семітського походження і запозичене з арабської, що перекладається як «землетрус»). 1998 року вони запустили серійне виробництво ракети Zelzal-2, які мали дальність пуску 210 км. За рахунок двигуна їм вдалося знизити КІВ до 500 м. В 2002 році ракету Zelzal-2 іранці забезпечили системами наведення.1989 року Іран закупив у Китаю 200 тактичних балістичних ракет класу «земля — земля» Dongfeng-7 («Східний Вітер-7»). Це була перероблена тактична балістична радянська ракета класу «земля - земля» С-75 «Двіна». Ця ракета, на відміну тактичної 9К52ТС «Луна-М», була керованою і мала КВО 30 метрів.Іранці замінили бойову частину, яка спочатку містила 118 кг вибухівки, яку можна порівняти за потужністю з 250-кілограмовою авіабомбою. 2002 року Zelzal-2 отримала назву Tondar, що в перекладі з фарсі позначає «Грім». У ній китайська система наведення була пристосована до 9К52ТС "Луна-М". Так було створено тактичну балістичну ракету Fateh-110,
яка зберегла радянську довжину 8 метрів та 96 сантиметрів, проте її діаметр збільшився до 610 міліметрів і злітна маса зросла до 3143 кг.На випробуваннях у вересні 2002 Fateh-110 показала дальність 200 метрів як у Zelzal-2, але КІВ скоротилося до 30 метрів, яким воно було у ракети Tondar.У 2004 році бойову частину було зменшено з 650 до 450 кг, а дальність пуску тим самим зросла до 256 кілометрів.У 2010 році іранці, взявши за основу початкову модифікацію з бойовою частиною 650 кг і застосувавши нову твердопаливну горючу суміш, змогли розігнати ракету Fateh-110 третього покоління до швидкості 1540 м/с проти 1400 м/с Fateh-1 з першого покоління зразка 2002 року. Дальність запуску таким чином досягла 300 кілометрів, проте КІВ зросла до 50 метрів.У 2015 році шляхом удосконалення систем управління іранцям вдалося довести точність влучення (КІВ) Fateh-110 до 3 метрів.Зазначимо, що в лютому 2021 року Іран вперше випробував твердопаливну космічну ракету.Раніше повідомлялося, де Росія ховає іранські ракети та дрони-камікадзе.( За матеріалами УНІАН, nv.ua та відео у Youtube )
