Технології

«Хтозна, може колись ще почуєте мене на Spotify чи Deezer». Розробник Pingle Game Studio та музикант за покликанням — про те, як сумістити роботу в IT з музикою та співом

19 лют•dev.ua

Руслан Атаі, Unreal Engine Developer у Pingle Game Studio насправді музикант. Він 10 років грає на гітарі, чотири роки тому освоїв фортепіано, а ще Русла співає.
«Музика мені завжди подобалась. Я не міг та не зможу уявити своє життя без неї. Музичне мистецтво може впливати на емоційний стан людини, допомагаючи пройти через складні часи, розслабитись, або просто підняти настрій. Музика — це терапія для душі. Більш того, музика — це відмінний спосіб поділитися своїми думками та емоціями з іншими», — розповідає хлопець.

Ще з дитинства Руслан вивчав різні жанри музики і хлопця чіпляло різноманіття самореалізації у цій сфері. Багато різних інструментів, які сходяться у єдиній гармонії композиції, зворожували Творці, що не бояться експериментувати та використовувати начебто непоєднувані інструменти у різних жанрах, надихали. «Мене це завжди захоплювало», — каже розробник ігор.
Це історія про те, як поєднати пргаматичну роботу гейм-девелопера з творчістю, і реалізуватися в обох напрямках. Далі — пряма мова Руслана.
Як помітили талант

Займатися музикою почав ще змалку.

Вчителька з музики у третьому класі помітила мене та запропонувала індивідуальні заняття по гітарі. Мене це зацікавило. Через рік був випускний з молодшої школи, де я вперше виступив із піснею під гітару.

Потім гітара полетіла на горище та пробула там декілька років, поки старий друг не спитав мене, чи можу я навчити його грі на гітарі. У той же день я дістав гітару з горища, та ми разом вирішили, що будемо вчитися грати разом.

Базові знання, що були здобуті під час молодших класів, на здивування допомогли мені з початком цього довгого шляху. Декілька років згодом я вже грав у стилі фінгерстайл та опановував гру зі слайдером.

Я навчався у Харківському національному університеті радіоелектроніки. Для мене було величезним сюрпризом те, наскільки там розвинутий музичний напрямок. Одного дня я пішов до студентського клубу і почув, як співають дівчата. В одній гармонії, різними партіями. Це мене заворожило.

Як з’ясувалося пізніше — це була репетиція хору. Там я і залишився. Там я почав співати по-справжньому.

На другому курсі універа я вже був у музичній тусовці. Я багато бачив,

як друзі грали на піаніно, та дуже швидко збагнув, як воно працює. Без попередньої підготовки я сів за цей інструмент та одразу заграв. На той момент у мене був великий досвід у підбиранні музики на слух. Дрібна моторика рук була вже достатньо розвинена завдяки досвіду фінгерстайлу. Тож опанування піаніно видалося значно простішим, ніж я міг собі уявити. Всім казав, що не вмію грати на піаніно, але ніхто мені не вірив. Я просто сідав та тикав ноти у нескінченній імпровізації. А завдяки слуху міг швидко орієнтуватися та коригувати музичний потік.

Зі скрипкою вирішив познайомитися нещодавно. Це й справді найскладніший інструмент з усіх, що існують. Дуже важливий слух та точність рухів. Справжній виклик для мене. Все ще намагаюся опанувати.
Гастролі та розширення кругозору
З хоровим колективом «Мілленіум» ми виступали на міських заходах та на різних конкурсах по всьому Харкову та їздили зі своїм репертуаром по інших містах України. Окрім хорового колективу, я був вокалістом у ансамблі «Галатея», з яким ми гастролювали не тільки Україною, а й зарубіжжям.

Наш ансамбль виступав у Болгарії та Польщі.

Відбувалося це наступним чином: кандидати приїжджали на конкурс, репетирували та після — виступали для журі, якими іноді бували відомі зірки. Пам’ятаю, у Кітені одним із судей був Влад Яма.
Я настільки знаюча шоу-бізнес людина, що те, що він зірка, я зрозумів, тільки коли побачив, що з ним чомусь багато людей фотографуються. Отже, після оцінювання журі відбувався відбір на гала-концерт, де перед місцевими виступали кращі з кращих зі своїм репертуаром. Виступали не тільки вокалісти, ще й танцори, акробати й інші талановиті люди — шоу було дійсно феєричним.

Саме завдяки концертам я вперше виїхав у подорож країнами ЄС. До концертів я взагалі ніколи не виїжджав з України.

Одним із найважливіших для мене виступів був влітку 2019 року. Нас запросили виступати на розігріві YarmaK — музикант, якого я слухаю з самого початку його кар’єри. Величезна кількість людей на квадратний метр, адреналін та драйв не відпускали від початку та до самого кінця. Ця атмосфера надовго закарбувалася у мене в пам’яті.

Були також окремі виступи. Своїх концертів як таких у мене не було, проте мене запрошували знайомі артисти для різноманіття програми.


З персональних досягнень можу також відзначити те, що мені вдалося зіграти «Guitar Boogie» (Tommy Emmanuel) на швидкості 210 bpm. Відтоді пройшло багато часу, тож, щоб повторити, необхідно буде тренуватись декілька днів, як мінімум. Дрібна моторика деградує без належної практики.
Війна і музика
Війна відрізала мене від усіх знайомих та близьких. У тому числі, і від творчих колективів. Тож з початку повномасштабного вторгнення не було змоги провести жодної репетиції. Проте навіть це не завадило нам творити. На Різдво ми разом записали усім знайомого «Щедрика». Кожен із нас, знаходячись на відстані, у різних містах та країнах, записав свою партію. І ми склали цю пісню немов пазл. Це було круто.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Ruslan Atai (@atairuslan)

З великим здивуванням знайшов у своїх нотатках антивоєнні пісні, які були написані мною ще до 2014 року.

Вже після початку війни я написав нову пісню, яку зараз допрацьовую у вільний час. Можливо, будуть ще. Головне, щоб було натхнення та було, що сказати. Хтозна, може колись ще почують мене на Spotify,

Deezer та інших стрімінг сервісах.

Але то все мрії. Треба багато часу, натхнення та праці.
Де вчитися грати

Зі свого досвіду можу сказати, що у сучасному світі навчитися грати на інструментах можна самотужки. Заняття у музичній школі або з репетитором значно прискорить опанування інструментом, проте це не є необхідним етапом для досягнення цілі. Головне — це мати мотивацію та сам інструмент.
Для більш ефективного розвитку можу порадити займатися інструментом кожен день. Не обов’язково сидіти по 3-4 години. Регулярні заняття від 20 хвилин у день дадуть кращий результат, ніж гра по 10 годин лише на вихідних. Бо тут ми маємо справу з дрібною моторикою, її розвиток відбувається поступово.

З вокалом справа складніша. Я порадив би записатися до репетитора. Необхідно, щоб людина з досвідом могла слухати та коригувати спів. Дуже важко зрозуміти, чи правильно ти співаєш, коли не розумієш, як це повинно робитись. Тут справа вже йдеться про ваші голосові зв’язки та особливості того, як людина чує сама себе. Ця порада особливо актуальна для незвичайних вокальних прийомів (скрім,

гроул, гранж та інші), бо їх неправильне виконання може нанести шкоду здоров’ю.
Скільки коштує це хобі
Гра на гітарі — відносно недороге хобі. Досить один раз витратитись на інструмент та займатись самотужки. Ціна інструмента дуже варіюється. До повномасштабного вторгнення можна було купити непогану акустичну гітару українського виробництва за 1 200 грн.

Гітари відрізняються матеріалом, декою та якістю виробництва. Деякі недоліки останнього можна скорегувати простими інструментами. Дека буде впливати на гучність та потужність звука. Чим більша площа — тим потужніший звук. Проте характер та яскравість звучання залежать від струн, які можна у будь-який час замінити. Струни зараз коштують від 250 грн.

Моя персональна рекомендація — не економити на них. По-перше, дорожчі струни видають кращий звук, по-друге — на них приємніше грати, по-третє — дешеві струни будуть лопатись частіше — і ви сумарно будете вимушені заплатили більше грошей на покупку декількох комплектів, замість того, щоб купити один набір.

Звичайно, можна докупати струни поштучно, проте особисто мені цей підхід не подобається.


Електрогітара — дорожче задоволення. Та я не рекомендую починати свій шлях з неї. Струни на електрогітарі знаходяться ближче до грифу — грати на ній простіше. Проте людина, яка вчилась на акустичній гітарі, з легкістю грає й на електрогітарі, а навпаки — ситуація може бути інакшою.

Ціна на саму електрогітару у наш час буде від 4500 грн. Та це лише гітара. Для повноцінної гри треба ще докупити комбопідсилювач (від 4000 грн). Звичайно, можна підключати електрогітару до комп’ютера та обробляти і виводити звук там. Проте це не дуже зручно, та може потребувати докупівлю окремого програмного забезпечення. Грати на електрогітарі можна і без підсилювачів та виводу звуку, але вона буде грати дуже тихо.

Піаніно можна знайти відносно дешево. Незважаючи на те, що новеньке акустичне піаніно коштує декілька сот тисяч гривень, на вторинному ринку можна знайти старі екземпляри усього за пару тисяч. Деякі люди готові віддати піаніно за таку ціну, просто аби його вивезли з квартири.

Налаштування такого інструмента найчастіше робиться спеціально навченою людиною приблизно за 200 грн.


Альтернативою величезному акустичному піаніно є електропіаніно та синтезатори. Працювати без електрики вони не будуть, проте перевозити їх значно простіше. До того ж, є декілька різних режимів, такі як орган або синтетичний звук. Більшість моделей можна підключати, як міді клавіатуру до комп’ютера, а ще цей інструмент ніколи не треба буде налаштовувати.
Вартість синтезаторів починається з 5000 грн. А електропіаніно можна придбати на бюджет від 14000 грн. Різниця між ними — наявність молоточного механизму. У клавіш синтезатора є дві стадії: натиснута та не натиснута. Електропіаніно ж чутливе до сили натискання, тактильно і по звуку більш схоже на класичне піаніно.

Репетитори для всіх інструментів та вокалу коштують приблизно однаково. У районі 250-300 грн за заняття. Зняття репбази саме по собі не дуже дороге задоволення. Година оренди коштувала групі 150 грн за годину. Проте всі інструменти приносяться виконавцями. За оренду інструментів треба доплачувати додатково.

Мистецтво малих масштабів, або Чому люди колекціонують марки? Історія від аналітика EPAM, який став філателістом задовго до ажіотажного попиту на марки «Укрпошти»


По темi
Мистецтво малих масштабів, або Чому люди колекціонують марки? Історія від аналітика EPAM, який став філателістом задовго до ажіотажного попиту на марки «Укрпошти»

Senior Java Developer EPAM, що мріяла стати художницею, пише ікони і продає їх на користь ЗСУ. Ось її історія
По темi
Senior Java Developer EPAM, що мріяла стати художницею, пише ікони і продає їх на користь ЗСУ. Ось її історія

Айтішники люблять тріатлон. Спеціалісти EPAM nа ZONE3000 розповідають, що це за спорт, де ним займатися і скільки це коштує
По темi
Айтішники люблять тріатлон. Спеціалісти EPAM nа ZONE3000 розповідають, що це за спорт, де ним займатися і скільки це коштує

Танго з айтішником. Пошуки себе, тілесний контакт та «для меблів». Навіщо фахівці з IT йдуть в аргентинське танго
По темi
Танго з айтішником. Пошуки себе, тілесний контакт та «для меблів». Навіщо фахівці з IT йдуть в аргентинське танго

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

курс, школа, Новина

Читайте ще