Легалізація грального бізнесу: що пішло не так?

Через два з половиною роки з моменту легалізації та врегулювання грального бізнесу зрозуміло, що “ігорку” не вдалось вивести з тіні, як очікувалось. Натомість просто відбувся перерозподіл ринку між гравцями.

В нещодавньому інтерв’ю журналісту Євгену Плінському старший економіст ЦЕС Юрій Гайдай розповів, які помилки були допущені при легалізації грального бізнесу.

Поспіх у легалізації

У більшості цивілізованих країн, які стикались з проблемою врегулювання грального бізнесу, легалізація відбувалась поступово, для вчасного виявлення проблем, помилок і обхідних шляхів.

В Україні закон про "ігорку" вводили поспіхом. Дозволили водночас все (казино, гральні автомати, лотереї), тож запуск ринку відбувся хаотично та неконтрольовано.

Висока вартість ліцензії

Оптимальна вартість ліцензії має бути співмірна адміністративним витратам на обслуговування цієї ліцензії. Це стимулює більше бізнесів її придбати. Держава має отримувати прибуток не з коштів за придбання дорогих ліцензій, а з податків, сплачених легальним бізнесом.

Відсутність системи онлайн-моніторингу

Через поспіх у легалізації ігорки було домовлено, що онлайн-моніторинг запустять пізніше, а до того часу легальний гральний бізнес платитиме підвищені податки.

Очікувалось, що за таких умов гравці на ринку будуть зацікавленими у якомога швидшому запуску системи моніторингу. Натомість це стимулювало бізнеси залишитись (частково або повністю) в тіні, а процес запуску всіляко штучно відтягується самими стейкхолдерами.

Недієздатність органів економічної безпеки

Навіть при виявлених порушеннях та тіньових схемах Бюро економічної безпеки (БЕБ) показало себе вкрай безпорадним: було відкрито безліч кримінальних справ, та жодна з них навіть не дійшла до винесення підозр, не кажучи вже про суд.