Для ударів по населених пунктах неподалік від лінії фронту країна-агресор з літа 2022 року використовує не призначену для цього зброю, а саме ракети зенітних комплексів С-300/400. Розповідаємо, чому росіяни змушені витрачати цей боєзапас по наземних цілях, чи багато в них цих ракет та які вони мають «слабкі місця».
Земля-повітря? Ні, земля-земля!Радянські зенітні ракетні системи С-300 та С-400 призначено для ураження літаків стратегічної та тактичної авіації, тактичних та оперативно-тактичних балістичних ракет, гіперзвукових цілей, встановлювачів перешкод, літаків-розвідників, дронів тощо. Тобто, це універсальна зброя ППО — для оборони важливих об'єктів або для прикриття сухопутних військ.
Різниця між комплексами С-300 і С-400 — у радіусі дії, другі більш сучасні, теоретично здатні вражати цілі на відстані 400 км і на більшій висоті.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну — перша в історії війна, де зенітні ракети масово застосовуються для ударів по цілях на землі
Для цього росіяни їх модифікували. Замість напівактивної головки самонаведення, потрібної для ураження повітряної цілі,
туди монтують супутниковий приймач — так ракета стає керованою і летить по координатах.
Траєкторія балістична, снаряд падає на ціль з величезною швидкістю, від пуску до влучання проходять лічені хвилини тому до останнього часу протиповітряна оборона України не могла їх збивати.
Які міста найбільше потерпалиПерша підтверджена масована атака переробленими ракетами С-300 зафіксована у липні 2022 року у Миколаївській області. «Орки переробляють С-300, їх багато, вони ставлять на них GPS, щоб стріляти по землі, він через це не точний. І вони по 12 ракет стріляють. Також взялися за села, зокрема Березнегувате. Ангари розбивають, тож будьте обережні», — повідомив8 липня начальник ОВА Віталій Кім.
У тому ж місяці рαшиcτи розпочали регулярні пуски 5В55Р і 5В55К (ракети комплексів С-300) по Харкову. «Прилітало» майже щовечора з-під Бєлгорода; через незначну відстань від місця пуску повітряна тривога спрацьовувала вже після перших вибухів.
Основні руйнування, спричинені С-300 в Харкові
- гуртожитки у Салтівському районі;
- палац культури Залізничник;
- палац спорту Локомотив;
- житлові будинки в Київському районі;
- будівля університету міського господарства.
Саме з С-300 30 вересня 2022 року була обстріляна колона цивільних машин, які чекали на перетин лінії фронту для проїзду на окуповану територію, загинули 32 особи. Такий снаряд влучив і в пологовий будинок у Вільнянську, жертвою стало немовля.
Після звільнення Херсона С-300 стали влучати в будівлі у цьому обласному центрі, страждають також підконтрольні українському уряду міста Донеччини.
Безпорадність чи злий умиселУ перші місяці вторгнення РФ атакувала українські міста переважно Іскандерами й Калібрами. Використання С-300 та С-400 для ударів по наземних цілях свідчить про дефіцит балістичних ракет казав спікер Повітряних сил Юрій Ігнат. За даними української розвідки, на початку 2023 року Росія мала на зберіганні близько 7 тисяч ракет для С-300 але з цієї кількості значна частина вже використана.
«Треба розуміти, в якому стані ці ракети, якщо вони готові до застосування. Як вони зберігалися, чи не відсиріли. Тому не можна точно сказати, скільки у них є боєздатних, бо, як вже неодноразово бачили при застосуванні С-300, їх знаходили на території Росії. Вони не долітали»,
— пояснив Ігнат, додавши, що РФ може виготовляти нові ракети для С-300 та С-400.
Натомість військовий експерт і дослідник воєнної історії, відомий у Мережі як ChrisO, вважає, що використання радянських ракет С-300 не є свідченням безпорадності агресора. Він нагадав, що ще в 2011 році збройні сили Білорусі відпрацьовували ураження модифікованими С-300 «важливих наземних цілей на території потенційного противника», а в 2017-му аналогічні навчання пройшли і в РФ.
Хоча дальність таких наземних атак незначна, а 144-кілограмова боєголовка — це далеко не Калібр або Іскандер, справа не в «розпачі» Росії, писавChrisO. «Вона має великий запас цих ракет, можливо, десятки тисяч, і вона використовує всі наявні можливості, щоб виграти війну в Україні. Якщо вона має багато витратних ракет, чому б їх не використовувати? Враховуючи неточність і невелику боєголовку, я не думаю, що ракети С-300 можуть бути дуже корисними як зброя наземного нападу. Найпевніше, їх використовують просто через доступність і більше як зброю терору, ніж для досягнення суто військових цілей», — зазначив він.
Видання Defence Express натомість зазначало, що зенітні ракети в принципі не призначені для враження певного об'єкта на землі. «Точну дальність пуску визначити неможливо, існують різні оцінки, від 60−80 км до 120 км, але жодна з них не є офіційною, бо такий режим використання зенітних ракет не просто позаштатний, а не передбачений розробниками. Таке використання зенітних ракет навіть у СРСР вважали неефективним через високу вартість ракети для С-300 та малу точність», — йшлося у матеріалі за 9 липня.
Як з цим боротисьРакетами С-300 РФ досі атакує Харків, Запоріжжя та Дніпро. При цьому моніторингові групи помічають, що не кожен пуск є результативним. «Ракети залишилися в БНР», — нерідко іронічно пишуть у харківських пабліках. Конструкція снаряду передбачає його самоліквідацію, якщо щось у польоті пішло не так.
До останнього часу головним способом протидії раптовим атакам вважалося знищення пускових установок С-300. Українська армія має декілька успішних кейсів — підривали як пускові, так і радіолокатори комплексів. Утім, завдавати таких ударів по Бєлгородській області важче,
до того ж зенітна система є мобільною — згортається після пусків.
Нарешті, прибуття в Україну найсучасніших західних комплексів Patriot і SAMP/T дає змогу збивати ракети 5В55Р і 5В55К.
У гру вступає С-400. Або не вступає?14 січня 2023 року кияни прокинулися від гучних вибухів, при цьому повітряну тривогу не оголошували. Був уражений об'єкт інфраструктури.
Генеральний штаб заявив, що столицю атакували 10 ракетами, випущеними з зенітного комплексу С-400 з північного напрямку, найімовірніше — з Брянської області.
Військовий експерт Сергій Згурець казав NV, що ворог застосував ракету 48Н6ДМ; її максимальну дальність при стрільбі по наземних цілях він оцінив у 230 км — тобто вона була випущена з критичної дистанції.
Спосіб переробки цієї ракети на режим «земля-земля» аналогічний; вона так само прямує балістичною траєкторією.
Утім, відтоді доведених випадків застосування С-400 для терористичних атак не було. Можливо, це свідчить про брак ракет для цього комплексу, а, можливо, росіяни нарешті змушені використовувати зенітні комплекси за призначенням — проти безпілотників, які дедалі більше дошкуляють їх тилові.
