Метушливо ми живемо. Політичні інтриги й турботи про виживання хвилюють нас більше, ніж далекі зірки. Живемо, наче в одеському анекдоті епохи застою. Під звуки гарматного салюту відчиняються вікна. Що, Брежнєв приїхав? Ні, мясо привезли!. І в цьому клопоті, що приземлює нас, ми стаємо несприйнятливими до подій, які стосуються зірок, а не мяса. Тим часом такі трапляються.