Сержант інженерно-саперного взводу 102 прикарпатської бригади ТрО змайстрував аналог американського дистанційного підривника.
Обладнання вартістю 1 млн гривень сапер склав за 30 000 грн із запчастин на АліЕкспрес, пише Галицький кореспондент з посиланням на сторінку 102 бригади. «Ідея виникла в мене тоді, коли восени минулого року до нас приїжджали сапери з інших підрозділів і привозили американську систему дистанційного підриву мін – кейс, в якому пульт, 8 підривників, батареї – все це коштує 1 млн гривень. Моє хобі – мікроелектроніка, от я і вирішив змайструвати аналог. Запчастини замовляю в інтернеті, багато – на АліЕкспрес. Ось це – пульт керування, а це – підривник, – показує Діма. – Радіус дії – 800 м, але мені прислали ще деякі компоненти, які збільшують радіус дії до 5 км. Я все випробовував – все працює, все дуже просте. Основне – це собівартість – пульт коштує 3 000 грн, підривник – теж біля 3 000 грн. Комплект з 8 підривників та пульта буде коштувати біля 30 000 грн, що значно дешевше, ніж 1 млн», розповідає військовий.
Діма з позивним Jagger (на честь соліста улюбленої групи Роллінг Стоунз)
– головний сержант інженерно-саперного взводу, його завданням є організація та забезпечення виконання завдань підрозділом – мінування, інженерна розвідка, розмінування. Часто їх підрозділ знешкоджує ворожі авіабомби, ракети, міни.
«Сапер помиляється двічі – коли вибирає професію та коли підривається, – жартує Jagger, продовжуючи розмову. – Але щоб не помилятись, з нами часто проводять різні навчання. Ось нещодавно їздив до Польщі – там нас вчили за канадсько-британською-польською програмою Unifier розміновувати територію. Щоправда, це було гуманітарне розмінування, але дуже багато корисного почерпнув для себе: як знешкоджувати розтяжки, саморобні вибухові пристрої. Взагалі навчатися треба постійно, адже ворог теж не стоїть на місці, а вчиться, вдосконалюється – і нам треба бути на крок попереду, щоб перемогти».
Діма родом з Рівного, до лав ТрО вступив 24 лютого, а через деякий час вирішив перевестись до 102 бригади ТрО, в якій почав служити з серпня 2022 року: «В Рівненській ТрО надто спокійно, а я хотів туди, де міг би проявити себе з більшою користю».
В минулому Дмитро – інженер-будівельник,
15 років займався будівництвом доріг різної складності: від дворів до міжнародних автомагістралей.
«Я облишив цей бізнес кілька років до війни, вирішив – досить з мене роз’їздів по всій країні, хотів більше часу проводити з сім’єю, – каже Діма. – Тому я зайнявся сімейним аграрним бізнесом – маю 17 гектарів землі, де висадив фундуковий сад, це було за три роки до війни. Зараз батьки доглядають за цим садом. Це довгострокове вкладення, адже дерева довго ростуть, тому я вирішив створити ще равликову ферму. В мене була три роки ця ферма, равлики йшли здебільшого в ресторани на експорт, але, коли почався карантин, попит впав, і равликовий бізнес пішов на спад, а коли почалася війна – взагалі закрили ферму».
Вдома на нього чекає дружина та троє дітей. Дружина активно займається волонтерством – збирає кошти на різні потреби військових. Нещодавно придбали розвідувальний комплекс, автомобілі та інше.
Раніше дружина мала турфірму, але з початку війни фірма не працює. Оскільки дружина має багато туристичних зв’язків, нещодавно вирішила організувати відпочинок за кордоном, зокрема в Польщі, для дітей наших поранених воїнів.
«Я нею дуже пишаюсь, як і своїми дітьми. Вони – моя опора та підтримка, саме заради них я нищу і буду нищити ворога допоки з української землі не вийде останній російський окупант. Разом із побратимами чекаємо на той день, коли із перемогою повернемось до своїх родин», – каже боєць.
Читайте також: “Мене поставили на ноги”: в Івано-Франківській міській лікарні наростили 8 см кістки бійцю Ярославу Ковальчуку
