Лютий минулого року застиг у свідомості. Здавалося, він тягтиметься вічно, а сонячні дні лишилися позаду, у мирному минулому. Проте весна попри все настала, потім літо, а за ним і наступне. Україна, як і раніше, тримається. Але тепер уже не за спогади: за спільну справу, за віру в мирне майбутнє. Життя українців тієї зими змінилося назавжди. Але змінилися й українці. Кожен знайшов власні способи зберігати рівновагу, підтримувати інших і наближати Перемогу. NIX, одна з найбільших IT-команд в Україні, поділилася своїми.
Наша віра в ЗСУ непохитна. Але, як відомо, віра без справ мертва, і немає з неї жодної користі. Обов’язок чинити опір ворогу лежить не лише на тих, хто тримає зброю в руках. У кожного зараз власний фронт, і кожен має його тримати: адже будь-який внесок у спільну справу наближає Перемогу. Команда NIX, яка, за даними dev.ua, належить до найактивніших IT-донаторів України (за 500 днів війни NIX витратив на допомогу військовим понад 1 мільярд 207 мільйонів гривень), власним прикладом доводить, що можна зробити дуже багато, проявивши ініціативу та об'єднавши зусилля.
Перші дні від початку повномасштабного наступу NIX активно допомагав своїм. Бо робочі чати одразу ж вибухнули проханнями від членів команди, які або збиралися на фронт, або опинилися в найнебезпечніших місцях.
Волонтерська група з тих, у кого були вільні руки, транспорт і сміливість, утворилася за лічені години. Під обстрілами вивозили колег та їхні родини, допомагали з тимчасовим помешканням. Ті, хто перебував у відносній безпеці, тим часом терміново збирали кошти на одяг і спорядження для колег, які вступили до лав ЗСУ. І все це не припиняючи роботи: адже за будь-яких умов належало втримати клієнтів — тільки так можна було зберегти проєкти й команду, а отже, і здатність допомагати. Код писали навіть у сховищах під час обстрілів. Звідти ж виходили на зв’язок з іноземними партнерами, заспокоювали, переконували в тому, що всі домовленості непорушні за будь-яких обставин.
Ці зусилля дали свої плоди: клієнти не тільки залишилися, а й почали активно допомогати. За перші пів року війни NIX разом з іноземними партнерами переказали на потреби ЗСУ понад мільярд грн.
Після того як більшість запитів про допомогу від членів команди вдалося задовольнити, волонтерський рух в Ніксах не зник, а, навпаки, набрав обертів. Готових долучитися ставало дедалі більше: майже у кожного хтось перебував на фронті — чоловік, тато, друг, колега… Тож зупинитися було неможливо. Тепер уже допомагали не лише конкретним військовим, а й цілим підрозділам: шоломи, бронежилети, аптечки й турнікети закуповували сотнями й тисячами.
Поступово з цілковитого хаосу вибудовувалися чіткі структури й алгоритми допомоги: ближче до середини весни айтівці вже знали, як швидше зібрати кошти, де краще замовити спорядження і яке саме. Все це довелося з’ясовувати на ходу. Попри те що ніксовці допомагали армії з 2014 року, в умовах повномасштабного наступу попереднього досвіду виявилося недостатньо. Тож кожен просто обирав для себе найближчу сферу й опановував її самотужки.
Так серед ніксових волонтерів визначилися куратори напрямів: хтось зосередився на закупівлі автівок, хтось розібрався у натовських стандартах військової амуніції, хтось опанував специфікації дронів і оптики.
Самі купували необхідне за запитами військових (часто за кордоном, бо в Україні розібрали всю «мілітарку» буквально за кілька тижнів) й самі доправляли на передову.
Зараз NIX щомісяця виділяє на допомогу армії 8−11 мільйонів гривень: вони розподіляються між 11 військовими підрозділами, якими команда опікується постійно. На ці кошти вдається купити 8−10 автівок, десятки тепловізорів, рацій, планшетів, ноутбуків, генераторів, шоломів, бронежилетів, аптечок. Ще 2−3 мільйони гривень на точкові запити айтівці збирають самотужки за допомогою корпоративної пошти й соцмереж.
За понад півтора року ніксові волонтери набули неабиякого досвіду й охоче діляться ним. Ось кілька важливих порад від них тим, хто має бажання не лише донатити через фонди, а й купувати для військових необхідні речі самостійно:
Тепловізор не «бачить» через скло, тому для спостереження з автомобіля замість нього треба купувати пристрій нічного бачення (ПНБ) або встановлювати спеціальну систему нічного бачення для авто.
ПНБ до 3-го покоління погано працюють без інфрачервоної підсвітки. Але вона демаскує бійця,
тому радимо ПНБ 3-го покоління.
Керамічні плити легші за металеві й можуть мати вищий ступінь захисту, проте більше деформуються і травмують бійця. Тому перш ніж придбати їх, порадьтеся з військовими, адже лише вони знають, які завдання мають виконувати, й зможуть визначитися, що краще саме для них.
Купуючи FPV дрон, враховуйте, що чим менша частота радіосигналу керування та передачі відео (1.2, 2.4 ГГц), тим краще дрон працює на рельєфі місцевості, бо сигнал оминає перешкоди.
Пульт дистанційного керування DJI RC Pro для дронів Mavic забезпечує більшу дальність польоту, а додаткова виносна антена допомагає оператору працювати з більш безпечного місця.
Під час вибору батареї для FPV дрона звертайте увагу не лише на ємність, а й на токовіддачу: від неї залежить, яку вагу зможе підняти дрон.
Купуючи рацію, обов’язково з’ясуйте, який діапазон потрібен бійцю — UHF чи VHF.
Використовувати рацію зручніше не відстібуючи її, бо у воїнів зайняті руки. Робити це дозволяють гарнітура з активними навушниками та РТТ кнопка, які можна придбати окремо.
Комплектувати аптечку надійніше самостійно, бо складові тих, що продаються готовими, часто неякісні. Особливої уваги потребують оклюзійні наліпки: краще використовувати перевірені бренди: NAR, Celox, SAM, HALO.
Турнікети мають бути тільки CAT Gen7, SOF Gen4, SAM XT, DNIPRO Gen2, SICH (обов’язково з маркером, бажано на кожен).
Проте передусім ніксові волонтери радять дослухатися до військових. Адже, хай би який ви мали досвід, допомога буде доречною лише за умови, що її нададуть саме в той час і в тому вигляді, в якому її потребують.
