БАБУСИН «ДІДУШОК»
– Вперше із дідухом я «познайомилася» в дитинстві, щоправда, він зовсім не був схожий на теперішній, – пригадує Людмила Іванівна. – Звичайний букет із колосся, який бабуся на Святвечір, щойно спалахувала на небі перша зірка, вносила до хати і ставила у вазу. Робила вона це з таким теплом і трепетом у душі, що я дитячим серцем відчувала, наскільки особливими для неї є ті колоски.
Бабуся називала цей букет «дідушок». За традицією, його у хату мав би вносити господар сімейства. Але оскільки наш дідусь помер дуже рано, то це робила бабуся. Коли її не стало, дідушок приносив до хати мій тато. Цей гарний сімейний звичай запав мені в душу з дитинства. Коли підросла, хотіла глибше дізнатися про ті обереги нашої пам’яті. Й почала сама пробувати виготовляти дідухи.

ПШЕНИЦЯ – БАГАТСТВО, ОВЕС – ЄДНАННЯ
Різдвяний атрибут Людмила Пелешок робить із колосків злакових культур: жита, пшениці, вівса і льону. Кожен елемент має свій символ. Жито означає життя, пшениця – багатство, овес – здоров’я, а льон символізує єднання родини.
– Раніше я виготовляла дідухи, які можна ставити у вазу,
потім почала робити триногих, стійкіших, – каже пані Людмила. – Три ноги також символічні, означають три світи: минулий, теперішній і майбутній. Основою кожного дідуха є снопи з дванадцяти колосків, що символізують 12 місяців і 12 апостолів. Усі пучечки складаю докупи і формую дідух. Готовий сніп-оберіг обмотую соломою із жита.
Людмила Іванівна розповідає, що виготовлення дідуха – тривалий і нелегкий процес. Спочатку потрібно заготовити сировину. По суті, про неї треба подбати рік наперед. Дуже важливо вчасно зібрати колоски, обрізати, посортувати, висушити і правильно зберегти. Також треба подбати про захист від гризунів.
– За цю всю роботу відповідає мій чоловік Андрій, – каже Людмила Іванівна. – Ми спеціально виділили земельну ділянку, де він вирощує злакові культури. Окрему площу віддали під квіти, адже дехто із замовників просить задекорувати дідух. Для цього використовую сухоцвіти, які теж вирощую сама.

СІМЕЙНЕ РЕМЕСЛО
Зі слів майстрині, з кожним роком дідухи стають популярнішими, відповідно з’являється більше охочих мати різдвяні атрибути, які виготовляє Людмила Пелешок.
Щоб вчасно виконати замовлення, жінка залучила до цього процесу сина Павла, дочку Уляну і зятя Омеляна.
– Тепер це наше сімейне ремесло, – каже Людмила Іванівна. – Воно, як і сам дідух, стало для нас символом єднання родини, нашою сімейною традицією. До виготовлення дідуха ми беремося наприкінці осені, коли завершуємо всі польові роботи. Бо ж у мене є ще одне захоплення – квіткове. За освітою я психолог, працювала певний час у школі, але квіти взяли гору. Тож я залишила вчительську працю та повністю присвятила себе квітам. Навесні вирощую братики, влітку – сухоцвіти, а восени плекаю хризантеми. Коли вже завершується їхній сезон, беремося усім сімейством за дідухи. Робимо їх різної висоти і форми: у вигляді снопа, дерева. Постійно фантазуємо, але водночас не відходимо від народних традицій.

Дідухи сім’ї Пелешок гріють душу і об’єднують українців по всьому світу: Італії, Німеччині, Канаді. Найвищий їхній двометровий дідух кілька років тому був представлений на Різдвяному фестивалі в Іспанії.
Почесне місце займає дідух і в оселі Пелешків. Наприкінці зими господар родини виносить його на подвір’я й обмолочує. Солому спалює, а зерно віддає курям – щоб добре неслися.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА