Запорука доступної та якісної медицини у громадах
– Петре Григоровичу, не секрет, що Тернопільщина – край аграрний. Яким Ви бачите сучасний медичний університет у контексті розвитку саме нашого регіону?
– Я глибоко переконаний: нині медичний університет не має права бути просто закладом, що видає дипломи. Ми повинні стати інтелектуальним центром розвитку всього краю, генератором інновацій, які відчує кожен житель області. Так, Тернопільщина – аграрний регіон, і це відкриває для нас особливі перспективи. Сільське населення нині гостро потребує не просто «лікаря в білому халаті», а доступної та якісної допомоги: сучасної реабілітації, дієвої сімейної медицини, цифрових сервісів і реальної профілактики захворювань. Саме університет має стати тим середовищем, де народжуються рішення для цих викликів. Ми поєднуємо класичну освіту з «космічними» за швидкістю технологіями: університетська клініка, симуляційне навчання, біомедичні дослідження. Але все це має одну мету – підготувати фахівця нового покоління. Компетентного, відповідального, здатного працювати в умовах криз. Адже сильний університет – це передусім здоров’я людей і нові можливості для молоді.
– Найболючіше питання для читачів «Сільського господаря» – доступність медицини. Чи є нині особливі пільги для вступників із сіл і як втримати лікаря на периферії?
– Питання доступності допомоги в селі вирішується лише через кадри. Я переконаний: справжня підтримка молодої людини не завершується її вступом. Наше завдання – створити умови, за яких випускник сам захоче повернутися у свою громаду чи рідне село. Сільська молодь нерідко найкраще розуміє потреби своїх земляків. Ми активно працюємо з громадами як партнери: підтримуємо розвиток сімейної медицини, проводимо профорієнтацію у сільських школах. Майбутнє української медицини залежить від того, наскільки успішно ми забезпечимо кадрами саме сільські громади. Для ТНМУ це — пріоритет номер один.
– Міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко наголошує на програмі підтримки молодих медиків. Чи працює це на практиці для ваших випускників?
– Так, і це реальний інструмент. Програма одноразової виплати у розмірі 200 тисяч гривень для молодих лікарів, які обирають роботу в сільській місцевості, є дуже вчасною. Хоча програма відносно нова, станом на 2025 рік таку підтримку вже отримали 12 наших фахівців. У 2026 році ми очікуємо ще більшої популяризації цієї ініціативи. Але будьмо відвертими: гроші – це важливий старт, але не єдиний чинник. Лікар залишиться у громаді лише тоді, коли відчуватиме повагу, матиме сучасне обладнання та змогу професійно рости. Сільський лікар – це людина, якій довіряє вся громада. Це особлива місія. Тому ми вчимо студентів не лише лікувати, а й бути частиною мультидисциплінарної команди в громаді. Завдяки телемедицині та цифровим технологіям нині стирається поняття «ізольованості» сільського лікаря. Ми більше не вживаємо слово «периферія», ми кажемо – «громада». А громада стає центром розвитку.
Нові спеціальності та медицина майбутнього
– Світ змінюється, і запити на медичні послуги – також. Які нові напрями з’являться в університеті найближчим часом?
– Ми не просто відкриваємо нові спеціальності, а реагуємо на виклики війни та демографії. Одним із ключових пріоритетів є реабілітаційний напрям. Ми посилюємо підготовку фізичних терапевтів, фахівців із протезування та ортезування. Це люди, які будуть надзвичайно затребувані найближчими десятиліттями. Окрім того, у 2026 році ми ліцензували нові магістерські програми, зокрема, «Нутриціологію» та спеціальність «Біологія» на бакалаврському та магістерському рівнях. Це відповідь на запит суспільства щодо здорового способу життя та глибоких наукових досліджень. Також інтегруємо тактичну медицину в підготовку кожного студента. Це вже не окремий предмет, а невід’ємна компетенція. Наші випускники мають бути готові до роботи в умовах надзвичайних ситуацій чи масових уражень. Сучасний університет має не наздоганяти зміни, а випереджати їх, готуючи фахівців для медицини, яка буде актуальною через 10–20 років.
– Ви згадали про новітнє обладнання. Чи не вийде так, що студент вчиться на «космічних» апаратах в університеті, а приходить у районну лікарню…, а там пустка?
– На щастя, ситуація змінюється. ТНМУ нині має одну з найкращих матеріально-технічних баз у країні. Наш Центр симуляційного навчання дає змогу відточувати навички на манекенах-симуляторах, перш ніж підійти до пацієнта. Щодо районних лікарень – ми розглядаємо їх як наших повноцінних клінічних партнерів. Завдяки міжнародній співпраці передаємо знання і технології безпосередньо в область. Наші викладачі проводять майстер-класи для лікарів на місцях, знайомлять їх із новими протоколами хірургії, анестезіології, реабілітації. Якісна медицина має бути однаково доступною як у Тернополі, так і в найвіддаленішій громаді. Наша мета – щоби випускник, прийшовши на перше робоче місце, не «адаптовувався» до застарілих методів, а сам приносив інновації в районну лікарню.
– Міжнародна співпраця медичного університету завжди була активною. Чи не сприяє це «відтоку мізків» за кордон?
– Знаєте, я бачу це інакше. Міжнародна мобільність (програми ERASMUS+, Horizon) – це не загроза, а інвестиція. Проблема не в тому, що люди їдуть на стажування, а в тому, чи хочуть вони повертатися. Якщо молодий науковець бачить тут сучасну лабораторію і гідну зарплату, він повернеться з європейським досвідом. Ми будуємо модель, де випускник ТНМУ може працювати будь-де у світі, але залишається частиною нашої академічної мережі. Ми не хочемо, щоби наші таланти шукали кращої долі за кордоном – ми створюємо «закордон» тут, у Тернополі, через сучасні наукові центри та міжнародні дослідницькі проєкти.
Волонтерство та ментальне здоров’я
– Війна змінила життя кожного. Як університет допомагає фронту і тим, хто постраждав від бойових дій?
– Тернопільський медуніверситет нині – це не лише освіта, це частина національної системи стійкості. Наш волонтерський хаб працює безперервно з перших днів вторгнення. Студенти та викладачі збирають медикаменти, обладнання для госпіталів, проводять навчання з тактичної медицини для цивільних і військових. Але є ще один надважливий аспект – ментальне здоров’я. Війна залишає глибокі психологічні травми. В університеті функціонує Центр ментального здоров’я, який має контракти з Національною службою здоров’я України. Наші психіатри, психологи та психотерапевти працюють із ветеранами, їхніми родинами, переселенцями та дітьми. Навіть більше, ми вчимо сімейних лікарів у громадах розпізнавати психологічні проблеми на ранніх етапах. Відновлення України – це не лише відбудова мостів, це передусім відновлення людей.
– Багато Ваших колег та учнів зараз на передовій. Як підтримуєте зв’язок?
– Це глибоко особисте питання. Сотні наших випускників і викладачів – нині бойові медики. Ми постійно на зв’язку, допомагаємо адресними зборами, обладнанням. Вони – наша гордість! Ми вже зараз думаємо, як будемо допомагати їм повернутися до цивільного професійного життя після перемоги. Університет має стати для них місцем перепідготовки та підтримки. Кожен медик-захисник – це частина нашої великої університетської родини.
Не дозволяйте страху бути сильнішим за вашу мрію
– Що б Ви особисто побажали випускникам сільських шкіл, які мріють про медицину, але бояться високої конкуренції?
– Хочу сказати найголовніше: не дозволяйте страху бути сильнішим за вашу мрію. Те, що ви закінчили сільську школу, не ставить межу вашим можливостям. Майбутнього лікаря формує не розмір школи, а наполегливість і добре серце. Я знаю сотні успішних лікарів, які зростали у маленьких селах. Україна гостро потребує саме вас – молодих, небайдужих, професійних. У ТНМУ кожен мотивований студент має однакові шанси, незалежно від того, звідки він приїхав. Якщо ви відчуваєте покликання допомагати людям – робіть цей крок. А ми допоможемо вам стати фахівцем, яким пишатиметься ваша родина, ваша громада і вся Україна.
Розмовляла Зоряна ДЕРКАЧ
