Ошатну святиню на території батьківської садиби спорудив п. Богдан Калушка (уродженець Піщаного, житель с. Озерна на Зборівщині) – людина, яку глибоко шанують у громаді, яка пам’ятно береже отчий дім, завжди підтримує молитовні храми, відроджує місцеві традиції і рятує від забуття історичну спадщину – аби наше завтра ніхто не переписав.
Ідея пана Богдана побудувати каплицю на своїй прабатьківщині народилася невипадково. Тут минуло дитинство, юність, а коли прийшла мудрість прожитих літ – з’явилась мрія увіковічнити святинею найсокровенніше місце. В такий спосіб подякувати Богу за усі земні дари, за незламність віри у життєвих випробуваннях, за можливості створити родинну пам’ять.
Місцем омріяної каплиці став окрайчик батьківської господи, де стояла стара фіґура. Її автентичний кований хрест з розп’яттям жменькою окремих деталей прихилився до старого стовбура, на постаменті не читалися написи – під багаторічними вапняним ґрунтом ховались і дата, і прізвища людей, які її встановили. Так було до літа 2026 року. Далі все змінилось – почалось втілення нового проєкту.
Втілена архітектурна композиція вийшла цілісною та глибокою. У центрі площі височіє світлоносна Богородиця Покрова, заступниця українського воїнства. По боках – ангельська небесна варта на чолі з Архангелом Михаїлом. Воєвода в руках тримає меч й щит.
Архітектори комплексу – Володимир та Мирослава Харченки. Вівтар скульптур створив народний художник України Роман Вільгушинський. Митцю належить і організація реставраційних робіт давньої святині. На пам’ятній фігурі відновлено Христове розп’яття й відкрито давні написи, з яких ми дізнаємося, що її встановлено на Божу славу у 1876 році Миколаєм Подлєсіцкі.
Перед великим святом Покрови відбулося багатолюдне врочисте освячення каплиці за участі архієпископа-емерита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Василія Семенюка, місцевих парохів о. Івана Кордана храму Святих верховних апостолів Петра і Павла, о. Івана Осейка церкви Чуда Архистратига Михаїла в Хонах, священнослужителів з ближніх парафій. Це направду був історичний день для села у радощах і хвилюваннях, у нових сенсах про духовність та вічну змінність. Тепер капличка стала живою частиною села.
Олена КРУПНІЦЬКА,
наукова співробітниця Тернопільського обласного
краєзнавчого музею
