Днями Держсанепідслужба України відзначила свій ювілей – 90 років. Упродовж цього часу працівникам сфери санітарної та епідемічної безпеки доводилося працювати у нелегких умовах. Спалахи захворювань, епідемії, відсутність ліків, вакцин - боротися за безпеку населення було складно. Зараз наукова думка пішла так далеко, що говорити про відсутність засобів протидії інфекційним захворюванням не доводиться. Натомість на зміну одним неприємностям прийшли інші.
На 730 звільнених працівниках скорочення не закінчилося Протягом останнього року частково зруйновано те, що напрацьовувалось роками. Реформування галузі призвело не тільки до звільнення великої кількості працівників, а й до збільшення потенційних ризиків для населення. Оптимізація структури зменшила її контролюючі функції. Таке явище має значно більше мінусів, ніж плюсів. - У результаті реорганізації створено нові структури: сім міжрайонних станцій та міське управління Головного управління Держсанепідслужби в Тернопільській області. Крім того, створено державну установу «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»,
яка має своє дзеркальне відображення практично у кожному районі. На сьогодні загальна чисельність працівників служби не перевищує 660 працівників. 168 з них працюють у головному управлінні, решта - працівники лабораторного центру. Повноваженнями контролю наділені 56 посад, по факту працює 44. Кожен працівник опікується кількома районами. В середньому міжрайонне управління та відділ лабораторного центру обслуговують близько 120 тисяч людей, - розповідає начальник Головного управління Держсанепідслужби у Тернопільській області Володимир Паничев Завдання державної санітарної служби залишається таким же - забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. На службу покладені обов’язки контролю та моніторигну, однак повноваження працівників змінилися. - Протягом року скорочено 11 закладів санепідслужби. Довелося звільнити 730 працівників. Але залишилися кращі з кращих. Фактично реформування ще не завершилося. Проводяться певні роботи, розроблено комплексний план дій на 2014 рік щодо реформування лабораторної справи. Ходять чутки, що у ході реформування санітарна служба стане ще меншою.
Будуть урізані певні функції, але ми сподіваємось на краще, - каже директор Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Степан Дністрян. Одним із наслідків реорганізації стало зменшення кількості перевірок потенційно небезпечних об’єктів. Зараз цей процес чітко регламентується нормативними актами. Об’єкти поділено на три групи. Деякі заклади перевіряються раз в рік, інші - раз у три та п’ять років. Поряд з тим, зазначають керівники структури, розроблено понад 10 нормативних актів, які перекладають функції контролю на самих власників об’єктів. - Справді, перевірок стало менше. І буде ще менше. Але це пов’язано не тільки зі скороченням працівників служби. Всі об’єкти нагляду розбиваються за ступенем ризику на три категорії. Відповідно до цього поділу визначається кратність перевірок. Об’єкти першої категорії мають перевірятися планово не частіше одного разу на рік. Це дитячі дошкільні виховні заклади, школи. Об’єкти продовольчої торгівлі перевіряються не частіше, ніж раз у три роки. Інші - раз у п’ять років, - каже Володимир Паничев.
Держсанепідслужба скована по руках і ногах Позапланові перевірки здійснюються лише з дозволу вищестоящих інстанцій. Спершу головне управління, отримавши скаргу громадян, органів влади чи повідомлення правоохоронних органів, має звернутися з викладенням суті звернення до голови Держсанепідслужби, і тільки з його дозволу працівники вчиняють позапланові заходи. При цьому є обов’язкова умова: перевірка може здійснюватися тільки в межах тих питань, які стали підставою для звернення. Наприклад, люди звернулися зі скаргою на якість харчових продуктів у конкретному закладі торгівлі, що буває доволі часто. Скажімо, щодо терміну придатності. Працівник Держсанепідслужби має право перевірити тільки цю складову. Він не може перевіряти стан медичних оглядів, роботу холодильного обладнання, дотримання температурних режимів тощо. - У цьому плані нас не завжди розуміють люди. Враховуючи норми законодавства, працівники служби не можуть оперативно реагувати на такі повідомлення. Через це виникає чимало нарікань. Мій професійний світогляд говорить про те, що потрібно швидко реагувати на такі проблеми,
але ми позбавлені права, - зазначає Володимир Паничев. - Це зроблено з метою позбавлення тиску на приватне підприємництво. Та, на мою думку, такий крок має супроводжуватися посиленням відповідальності осіб, які здійснюють діяльність. У Європі держава не застосовує методів тотального контролю, але там діють інші методи, які не дозволяють безкарно порушувати закон. Це для виробників може закінчитися позбавленням права на діяльність, великими штрафними санкціями тощо. Наприклад, за кордоном, якщо підприємець експлуатує артезіанську свердловину, його обов’язком є регулярно проводити обстеження об’єкта й інформувати контролюючі служби про результати аналізу води. Органи санітарної служби відслідковують не якість води, а своєчасність подання інформації. В Україні розмір штрафів є мізерним і, можна сказати, символічним. На непосадову особу ця сума становить від 17 до 102 грн., а на посадову – вдвічі більше. Розмір штрафу не викликає застереження з боку потенційного порушника. Деколи засоби економії, якими зловживають виробники, дозволяють заощадити значно більше, ніж можливий за такі діяння штраф. Зоряна Гарасимів ("Номер один")
