Економічна криза 2008-2010 рр. зробила обережних українців ще обережнішими. Лише два роки потому наші співвітчизники знову понесли гроші в банки. Дуже повільно та обережно дістають вони свої гаманці з-під матраців. Проте «кризові» уроки не минули даром і для самих банкірів та урядовців.
У вересні 2012 року. набув чинності Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі просто Закон). Відтак на державному рівні затверджено основні постулати на випадок нової хвилі економічної кризи: держава гарантує, що вже за тиждень вкладникам проблемного банку почнуть повертати депозити, розміром до 200 тис. грн. Якщо грошенят на рахунку було трохи більше, тут включається трохи інший механізм. Отож напередодні всесвітнього дня заощаджень (31 жовтня) саме з цього приводу і відбулась розмова з заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Андрієм Оленчиком. – Заснований у 1998-му, наш Фонд існує вже 15 років. За цей час суттєво змінилось законодавче поле, в якому працює Фонд: скажімо, після прийняття восени 2001 р. Закону «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» установа довший час працювала як так звана «виплатна каса».
Що це означає? Банки регулярно сплачували спеціальні платежі, таким чином і формувалися фінансові ресурси Фонду, – розповів Андрій Оленчик. – І у разі прийняття рішення Нацбанком про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку НБУ призначав ліквідатора. На цьому етапі у процес і вступав Фонд та протягом кількох місяців відшкодовував фізичним особам вклади. Але завжди існувало обмеження розміру, так звана сума граничного відшкодування. У різний період вона була різною. На сьогодні вона сягає 200 тис. грн. – Як змінилися повноваження та функції Фонду після прийняття у 2012 році нового закону про систему гарантування банківських вкладів?
– З набуттям чинності цього закону фактично було запроваджено нову модель, нову систему. Відтепер саме Фонд почав відповідати за виведення неплатоспроможних банків із ринку. Схематично це виглядає так: коли комерційний банк ставав проблемним, НБУ вводив тимчасову адміністрацію. Якщо ситуацію не вдавалося стабілізувати, Нацбанк міг прийняти рішення про ліквідацію фінустанови. За новим законом і тимчасову адміністрацію,
і ліквідацію банку здійснює Фонд. Отож у частині гарантування вкладів населенню хотілось би, щоб населення знало: протягом 15 років існування Фонду ми здійснили виплати вкладникам 34 ліквідованих банківських установ. Тобто 430 тисяч людей отримали відшкодування у розмірі 7 млрд. грн. Навіть під час піку економічної кризи, коли настали важкі часи і ліквідовувалось чимало фінансових установ, жодному вкладникові не затримали виплати коштів або зробили це не в повному обсязі, відповідно до гарантованого державою розміру. Так буде і надалі. Оскільки Фонд має свої закамуфльовані кошти. На даний момент це 6,3 млрд. грн. У разі необхідності у нас є доступ до кредитної лінії Національного банку України і навіть через Міністерство фінансів – до коштів державного бюджету. Щоправда, прецедентом стали 2010-2011 роки. Я вже казав, що за 15 років ми всього виплатили 7 млрд. грн. і майже половину з них – 3,3 млрд. грн. - виплатили саме за ці 2 роки у розпал економічної кризи. Тоді НБУ виділив по 1 млрд. грн. для виплат вкладникам. Люди нічого не відчули і навіть не знали.
По-друге, я вже згадував про гарантовані 200 тис. грн. відшкодування. Так от, протягом цих років сума відшкодувань підвищувалась 11 разів. Основне призначення Фонду не гарантувати всім і все. А насамперед захистити найменш економічно освічених та соціально захищених вкладників. Таких в Україні десятки мільйонів. Зазначені 200 тисяч є сумою, що повністю покриває 99,4% всіх вкладів банківської системи. Тобто лише 0,6% вкладів перевищують цю суму. Ці вкладники у разі банкрутства банку, безумовно, отримають по 200 тисяч, щодо решти суми депозиту доведеться працювати з Фондом в іншому режимі. Тут вже вкладник повинен заявити про кредиторські вимоги, бути занесеним до Реєстру кредиторів. – Але завжди є винятки. – Так, статтею 26 згаданого Закону вказується, що не потрапляють під гарантування, зокрема, вклади у банківських металах або заощадження, оформлені як ощадні сертифікати на пред’явника. – Андрію Ярославовичу, прошу уточнити, які банки об’єднав Фонд? Тим паче, що протягом останніх років в Україні з’явилося чимало нових фінустанов.
– Відповідно до існуючого законодавства,
тільки два банки («Родовід банк» та «Ощадбанк») не є учасниками Фонду, 179 інших входять до його складу. Перший є санаційним, а другий – державним банком, вклади «Ощадбанку» і так гарантуються держбюджетом. При створенні нового банку, перш ніж установа отримає від вкладника хоча би гривню, він автоматично потрапляє до складу Фонду. До речі, відтепер, якщо банк визнано неплатоспроможним, поняття мораторію на виплати взагалі відсутнє. Поки у неплатоспроможному банку діє тимчасова адміністрація, вкладник у будь-який час може отримати свої кошти у банку-агенті. Відтепер період ліквідації банку триває рік, але Фонд має право у разі необхідності продовжити цей термін ще на рік. І протягом цього часу вкладник має право отримати свої заощадження. – Що робити, якщо вкладник, скажімо, довший час перебував за кордоном і не знав, що банк, якому він довірив свої заощадження, ліквідовано?
– Якщо банк ліквідовано й виключено з держреєстру юридичних осіб та організацій, вкладник може звернутися до Фонду з паспортом, ідентифікаційним кодом. А також написати заяву довільної форми,
зазначивши, в якому комерційному банку зберігалися кошти та вказати номер банківського рахунку, на який можна перевести гроші. І Фонд перерахує гроші. Останнє: коли почалась ліквідація банку, якщо раніше на виплату вкладів (заощаджень) надавалось 60 календарних днів, то сьогодні не пізніше, ніж через 7 календарних днів Фонд зобов’язаний розпочати виплату депозитів. Тобто це навіть швидше, ніж запроваджено у країнах Євросоюзу. Вже у 2013 р. вкладники банків «Таврика» і «Ерде Банк» повністю переконались у цьому. – Ви згадували про винятки, коли заощадження не повертаються. Але не секрет, що досить часто, прикриваючись банківською таємницею, працівники фінустанови не інформують своїх клієнтів про можливі ризики. – Коли людина бере кредит, кожний комерційний банк повинен письмово поінформувати про реальну відсоткову ставку, тобто про умови надання кредиту та його умовну сукупну вартість – сам кредит (так зване тіло кредиту), відсотки, що будуть нараховані, страхові платежі, послуги нотаріуса тощо. Аналогічно і щодо банківського вкладу. Банківські працівники повинні поінформувати,
чи цей вид вкладу гарантується банком. – І наостанок: скільки грошей акумулюється на рахунках Фонду? Чи вистачить їх у разі нової хвилі економічної кризи?
– Пропоную порахувати: за даними Нацбанку, у вересні ц.р. ресурси Фонду перевищили 6 мільярдів, водночас на депозитних рахунках фізичних осіб зберігається понад 425 млрд. грн. Від цієї суми віднімаємо 40 млрд. грн. – це вклади в «Ощадбанк». Отож якщо бути точним, станом на 1 вересня в учасників Фонду було 385 млрд. З них сума максимального відшкодування, тобто якщо довелось би виплатити по всіх банках у межах 200 тисяч, складало 32 млрд. грн. Нагадаю, що з них лише 0,6% вкладників мають дуже великі депозити – по мільйону і більше. Тому повернення таких сум державою не гарантується. Тож нехай вкладники не переживають: грошей вистачить на всіх. Олена Густенко («Номер один») Цифра: 299 філій та відділень, що представляють 59 комерційних банків, працюють нині на Тернопільщині. За даними начальника головного управління НБУ в Тернопільській області Романа Романика.
