На Дмитра у Чернилівській церкві освятять новий іконостас. І на найпочеснішому місці буде старовинна ікона Матері Божої, якій понад 200 років… Від історії до сьогодення До наших днів про походження назви села Чернилівка Підволочиського району дійшло декілька переказів. Один з них пояснює, що - від імені засновника чи власника села Чернилева (можливо, Чернильова), інший провадить нас аж до нащадків князя Данила Галицького – Левів (крім двох відомих князів, начебто був іще один -“Чорний Лев”). Ще одна пов’язує назву з “чорною” стежкою, розуміючи як страшну, жахливу для ворогів-татар.
На думку одного з видатних українських істориків ХІХ ст. Ізидора Шараневича, назви населених пунктів із коренем “черн” походять від слова чернець, тобто монах. Однойменні поселення поставали біля монастирів, які нерідко, з роками зникли з історичної пам’яті, знищені завойовниками, а населені пункти, що отримали назви від них, збереглися, - пише "Свобода".
Такий монастир, імовірно, міг бути розташований і на сучасному церковному подвір’ї Чернилівки, де нині стоїть церква св.Великомученика Дмитрія.
Нова церква на місці старої дерев’яної була заснована у 1904 році. Тож наступного року відзначатимуть 110-річчя храму, і місцеві мешканці вирішили оновити церкву, в якій проводять почергові відправи дві громади - православна та греко-католицька. Вже перекрили церкву, дзвіницю. На цю благородну справу селяни (у це важко навіть повірити) зібрали майже 500 тисяч гривень. А півроку тому замовили новий іконостас у майстерні Чернігова, іконорозпис якого провели майстри у Києві.
Село оновлене завдяки громаді - Наше село невеличке, - розповів сільський голова Чернилівки Євген Воробець,- всього 160 будинків, де мешкають 500 людей. Є ФАП, клуб, бібліотека, дитячий садочок «Вербиченька», який відвідують 20 дошкільнят, і середня школа на межі двох сіл – нашого та Оріхівців. Село дуже змінилося останнім часом. І це завдяки усім мешканцям села та головному спонсору - керівнику сільгосппідприємства «Агро-Рось» Олександру Самсоненку, який, орендуючи тут землю, щедро фінансує усі добрі починання чернилівчан.
Трошки злукавив Євген Володимирович, не розповівши про власний внесок у розвиток донедавна занедбаного села.
А селяни мені розповіли наступне. Є.Воробець родом із Чернилівки, чимало років обіймав відповідальні посади, на пенсію вийшов за станом здоров’я (мав складну операцію на серці), будучи заступником голови Підволочиської районної ради. Але коли помер чернилівський сільський голова, погодився тимчасово - до виборів, очолити громаду і... залишився на кілька років.
- Коли є проблеми зі здоров’ям, і потрібен спокій, чи варто брати на себе таку ношу – керувати селом? - запитую у Євгена Володимировича.
- Своя ноша – не важка, адже я нині дбаю про рідне село, в якому народився, де живуть мої родичі та односельці. А люди у нас дуже працьовиті, з такими можна зробити багато. Головним було згуртувати їх.
Євген Воробець відразу взявся за ремонт доріг, вирішив питання з автобусним сполученням «Чернилівка-Тернопіль». Наступним кроком було вирішення питання освітлення села. Допоміг керівник РЕМу, депутат районної ради від їх села Петро Мисюра. Опісля реконструювали та запустили млин, що нині в оренді.
Громада прибрала село від бруду. Усі – від старого до малого - вийшли на розчищення річки Сновида.
Регулярно два рази на тиждень трактор вивозить із Чернилівки сміття.
А до Дмитра дівка хитра… Подбали і про привабливість клубу. Тут та в бібліотеці встановили пластикові вікна, конвекторне опалення, огорожу. Чернилівка - надзвичайно творче село, у якому, певно, нема людини, яка б не співала. Звідси вийшли золотий голос тернопільського драмтеатру Борис Репка, молоді, але вже відомі, хлопці-співаки та музиканти Євген Луцік, Олег Лановий, Руслан Вненьк та інші. А мешканець Чернилівки Олександр Алексєєв із двома хлопцями з нашої області саме зараз бере участь у всеукраїнському шоу «Х-фактор». В селі є хор, вокальний ансамбль, духовий оркестр, а також різноманітні гуртки. Керує ними творче подружжя - Ольга та Мирослав Колянки.
Коли Бориса Репку якось запитали, звідки у нього та його односельців стільки творчого таланту, він впевнено відповів: «А ви приїздіть у Чернилівку, там б’є вода у Білій криниці, хто з неї життєдайної води нап’ється, той і заспіває...» Я бачила цю криницю в ошатному чистому селі, а ще - річку, в якій золотого осіннього дня плавало чимало гусей... Скоро піст, подумала я, в селі закінчиться час весіль, мешканці перестануть співати, адже, як помітив народ, до Дмитра дівка хитра… Але поки що на часі - День Св. Дмитра, ім’я якого носить місцева церква, день, коли буде освячено новий іконостас. На подію прийдуть усі сельчани, представники влади та меценати. І зазвучить Служба Божа, і поллються голоси церковного хору чернилівських талантів… Галина ВАНДЗЕЛЯК
