Зима давно перевалила за екватор, а ми тілько-но розжилися на справжній сніг – рипучий, білий і мерехтливий, у кілька шарів хутряної підкладки… Мужньо пересидівши вдома кілька днів сильного морозу, школярі сотнями повалили на ковзанки. Одні з найбільших у Кіровограді – на схилі Ковалівського мосту та на Полтавській. І щоб ці чудові миті ніде не загубилися й безслідно не зникли, дехто бере сумку з фотоапаратом та кількома об’єктивами. Знімати, якомога швидше знімати… А як це зробити якісно, «Акулі» охоче розповів пан Олег Шрамко, фотокореспондент місцевої «Вечірки» та глянцю «Ланруж» (авт.).
- Не всі з нас полюбляють зиму. Світловий день помітно коротшає, а холод та колючий вітер знадвору примушують вигадувати розваги у приміщеннях. Вважається також, що зимова природа не така показна й різноманітна, як літні краєвиди. Отже, наше перше запитання: як оминути штампи зимової фотозйомки? Де взагалі прокладений цей кордон поміж штампом і чимось оригінальним, індивідуально-авторським?
- Насправді на тлі снігу – монохромній поверхні, що відбиває світло, – практично все виглядає цікавим і виразним.
Тобто, не лише притрушені снігом грона калини, горобини, і не тільки щокасті снігурі на гілках… Таке-от безкінечне тиражування сюжетів із вітальних листівок справді формує певні штампи у фотографії. Але обіграти по-новому і відзняти так, як до тебе цього ніхто не робив, можна будь-який об’єкт. Навіть снігурів… Хтось із теоретиків радянської художньої фотографії – зараз не пригадаю прізвища – сказав: «Дилетант або взагалі не знає, що і як знімати, або озброєний одним-двома хорошими кадрами і повторює їх, як навчився; професіонал освоїв понад сотню різних кадрів та прийомів. Майстер вищої проби, власне художник, здатний вийти за межі певного канону, свого досвіду, крутити-повертати та переосмислювати те, що знімає, не знати скільки разів». Придивіться до інею – блискуча ворсиста фактура, дрібні крупинки… Так і проситься, щоб «клацнули», хіба ні?
- А як щодо комерційної сюжетної зйомки або портретів?
- Зазвичай у комерційній фотографії використовується невелика кількість ходових сюжетів про відпочинок сім’ї на природі… Тато з мамою обіймаються, дітлашня вовтузиться на снігу – оборонну вежу вони там зводять чи сніговиків… Усім весело,
суцільний позитив!.. Проте студійна зйомка, зйомка на природі у теплу пору року та зимою – все-таки різні речі. По-перше, кілька годин поспіль веселитися на морозі ваші моделі навряд чи будуть. Отже, фотосесія загалом має бути коротшою, з перервами на обігрів у машині чи закритому приміщенні десь поблизу. З собою мати: термос з гарячим чаєм, кавою, бутерброди, ковдру, рукавички. Проте й щільно запаковані у шарфи й капюшони, а також марсіанського вигляду комбінезони, такі собі «ескімосики» на майданчику теж не вітаються. Немає що знімати. Половина обличчя зрізана, шию не розгледіти, і рухи задубілі, негнучкі. В принципі, можна й таке відзняти, але гарантую, результатом замовник повною мірою задоволений не буде.
Оптимальний варіант – теплі светри з жилетками, декорованими хутром або в’язаними помпонами, прикольні якісь шарфики, шапочки, рукавички. Дещо, наприклад шапку, можна й з себе зняти на якийсь час. Дістали термоса, зробили привал на каву – от вам ще одна ідея сюжетної зйомки! Собаку з собою візьміть, трохи поганяйте його кручами та на ковзанках, заваліться разом у пухких замет.
До речі, наші домашні улюбленці таким забавам тільки раді! Десяток-два чудових кадрів у русі та приємні спогади вам уже гарантовані.
- Можете пригадати вашу найкращу модель або позувальника, які залюбки знімалися на морозі?
- Ех, ну, звичайно ж, Алла! Вона у нас витривала дівчина, мужня, знаєте… В ополонці купається, морозу не боїться! Уявляєте, у легенькій сукенці – а вже ж холод собачий встановився – кілька годин позувала біля води. Не підготовленим людям у такому дійстві брати участь категорично не рекомендую. І взагалі, це був єдиний такий випадок екстремальної зйомки. Кінець-кінцем є фотомонтаж – чого ж до нього не вдатися, коли хочеться пару ефектних кадрів на тлі замерзлого озера абощо? Є ще сесія з Аллою, де обігрується сюжет зимового полювання (жінка позує з арбалетом у руках (авт.), але мені та добірка світлин не дуже подобається. Ну так, просто щоб їй догодити, зробив. Нехай собі в альбоми викладає… Сам якраз хочу зовсім інше зняти.
- Так-так, можете поділитися?
- Ну от ми з дружиною третій рік тримаємо у себе сову, але досі не випадало її сфотографувати.
Мешкає у жінчиному офісі, бо в хаті своя господиня – такса Ніка. Вони чомусь не дружать між собою. Як тільки собака зауважує птаха в квартирі, починається справжнє сафарі. Сова у паніці настовбурчує пір’я і видає серію моторошних звуків – на її мові, сигнали погрози; Ніка знизу клацає зубами, намагаючись ухопити хоч за щось… Переслідування сови, звісно, супроводжується і немаленьким погромом. Тому що весь час на їхньому шляху щось перекидається і б’ється. Ні! Більше разом в одному приміщенні їм не бути!
- А чим сова харчується? Як забезпечуєте догляд за нею? Адже ж напевно трохи шкодить.
- Здебільшого мишами. І хоч як це не важко організовувати, намагаємося діставати гризунів у необхідних кількостях. Основний корм, курячі шлуночки та серця, їй не зовсім підходить. Часом вередує, відмовляється їсти, а потім і линька починається не сезонна… Зараз шукаю людей, що розводять перепілок. Знаєте, серед яєць у кладці трапляються й недогріті, та ті, де пташата самостійно не змогли проклюнутись через шкаралупу. Нам цей брак якраз і знадобиться.
Про свої університети з консерваторіями пан Олег згадує неохоче.
«Та нащо воно вам? Це ж ніяк не стосується інтерв’ю»! Ось так, наче зурочили. А вчився ж на технолога органічної хімії. Коротше, заглядав на перспективу – нафтодобувна галузь, газ, виробництво гуми і т.д. Пусте, минуло… Куди миліше вишукувати в юрбі якусь гарну панянку з рідкісним контуром профілю або наводити об’єктива на ліпнину старої будівлі (авт.)… - Де в України можна запросто придбати такого птаха, як сова?
- Я купував у Криму. Там є спеціальні розплідники; у приватних зоопарках також можна поцікавитися… Але серед усіх птахів за вимогами свого утримування це найбільш клопітний вид. Потрібно хоча б раз на день досхочу політати – тож, наша красуня шугає під стелею з одного кабінету в інший, весь час ненароком щось збиваючи.
Послід? Ну, буває, проходимось потім ганчіркою. Привчити не можна, лаятися – немає сенсу.
- Повернімося до головної теми розмови. Ви, напевно, «граєтеся» об’єктивами, знімаючи зимову природу. Можете розповісти ще якісь професійні секрети?
- Звичайно, як і під час будь-якої іншої зйомки. Проблема із снігом, а саме його властивістю відбивати світло завжди була,
є і буде. Яку б наворочену іграшку ви не тримали в руках. Сніг просто збиває автоматику. Навіть, коли небо похмуре, він все одно тягнутиме всю експозицію вбік. Інколи можна застосувати заміри по точкам – професіонали із цим терміном напевно знайомі. Тобто, за орієнтир побудови експозиції брати обличчя людини або деталі одягу (тільки сірого кольору)… Та краще все-таки за обличчям. Можна це робити і вручну, переходячи в мануальний режим.
- Ясність неба, опади, шквальний вітер тощо теж впливають на технічні нюанси зйомки?
- Звичайно.
У кожному конкретному випадку необхідно виконувати свої заміри; на різну відстань наближуватися до людини, яку знімаєш, і по-новому заміряти за обличчям або так званою сірою картою.
- Які локації в межах Кіровоградської області Ви виділяєте для себе, як цікаві для такої зйомки?
- Найближча – Лісопаркова, навіть їхати далеко не доведеться. Є ліси, біля Злинки – річкові каскади. У місті? Коли падає гарний сніг – знаєте, будь-яка вулиця чи старий облуплений ліхтар теж стають красивими. Коли іній – просто неперевершено!
Тільки б цей сніг був,
а чекати на нього – ціла морока!
- Яких помилок найчастіше припускаються фотографи-новачки? Можете озвучити свій «гарячий топ ляпів»?
- Передусім, помилки з експозицією. Часто хочуть спіймати обертання сніжинок у польоті, а на виході мають якийсь рябий кадр; тло, вкрите білими напіввитертими смужечками. У цьому випадку потрібно визначитися на предмет того, який все-таки художній ефект вам потрібен. «Змазані» сніжинки, як під час заметілі, – значить, робіть довшою витримку фотоапарату; чіткі обриси й візерунок – застосовуйте коротшу витримку. Іноді сніжинка, що падає, якось недоречно затуляє людині око… Від такого кадру, на мою думку, краще відмовитися. А хтось залишає… Мрії… Не запитуйте майстра про його бажання.
Вочевидь, будите трошки розчаровані. Розум, що в роботі, снить і днює однією роботою, – це його пальне, двигун, і всі розвилки дороги. «Ще б пару об’єктивів прикупити, і апарат класом вище? А так – навіть не знаю… Я й справді намагаюся відпочивати у роботі. Навіть коли збираюсь на відпочинок, кладу у сумку фотоапарат. Подорожую, товаришую з альпіністами,
у гори забираюсь, практикую піші походи… Але щоб довго без фотографії – та ніколи!..» (авт.).
- А як щодо коректного застосування фотошопу?
- Так, і без фотошопу не обходимося… Подекуди це необхідна частина обробки фото. Якщо працюємо у форматі raw – завжди доводиться дещо витягувати фактури снігу, орудуючи кривими, кольорами і світлотінню. Коли сніг відзнятий за сонячної пори, він має мерехтіти, а не виглядати на землі суцільною білою плямою. На світлинах фотографів-авангардистів спостерігаємо і таке – стерильно вибілену, позбавлену будь-якої фактури, поверхню. Але все це «працює» на певні художні задачі, тобто, виправдано концептуально.
- Наскільки фотографи залежні від синоптиків? Вам доводилось підтягувати свій робочий графік або тижневі плани до початку такого-от справжнього різдвяного снігопаду – з пухнастими сніжинками, заметами?..
- Визначити це практично неможливо. А прогнози погоди – штука ненадійна. Якось отримав замовлення на оформлення фотографіями настінного календаря. Моделі – учасники колективу народної творчості. Отже, за задумом, я мав відзняти 12 їхніх групових фото у різних костюмах на тлі краєвидів за різних пір року.
Ну от все начебто назбирав; літні, весняні та осінні папки скомплектовані, а зими немає – сніг не випав. Вирішив ще трохи зачекати… От уже й зима добігає кінця, а снігом і не пахне. Що робити? Може, в приміщенні якісь колядки наклацати, – обмірковую можливий вихід із становища, аж ось – дзвоник. «Біжи на вулицю! Сніг пішов!».
Транспорту для зйомки деінде, за містом, не знайшлося, відтак, я завертаю всю цю галасливу компанію на Козачий Острів (колишній парк імені Пушкіна).
Приходимо, значить, усі такі святкові – із козою на мотузці та різдвяною зіркою, – а сніг починає танути, з гілок одна вода скрапує… Дякувати Богу, чисто випадково намацав серед речей балончик із штучним снігом. Трохи підбілив ним гілки, пройшовся стовбурами дерев – красотєнь! Все, можна знімати.
- Як часто знімаєте народні гуляння та свята зимового циклу? Який із таких тематичний заходів запам’ятався найбільше і через що?
- Хрещення.
Йорданська ополонка у формі величезного хреста, прорубана у льодовій товщі.
Давно колись було. Цікаво спостерігати за моржами, особливо дівчатами. Улітку ж гарну леді топлес навряд чи спіймаєш в об’єктив. Усі такі полохливі, в рушники загортаються , купальники на собі щораз донизу обсмикують. А от на Хрещення картина дещо інша – який там сором?!! Можливо, через те, що небесне благословення на душу так краще кладеться, а, може, із якогось ще оздоровчо-профілактичного резону, тільки верхні частини вдяганки наших чарівних купальниць часто відсутні. Ну, одна з десяти точно! Як мінімум. У одних трусиках хлоп – і в ополонці!..
Насправді зиму Олег Шрамко знімає часто і з великою охотою. Проте, виключно з міркувань професійного перефекціонізму, погодився оформити матеріал тільки цими фотографіями. «Заждіть, на вихідні ще дещо намів – буде поповнення». Нехай так.
Чекаємо:)
