7 ключових фраз, які сказала Ірена Карпа у Тернополі (Відео)

- Ми з вами, напевно, дуже щасливі люди, бо живемо в історичний момент, - вважає письменниця Ірена Карпа. – Я навіть не думала, що нам ще доведеться пережити щось схоже на 2004 рік… Читайте також. Михайла Гаврилюка у Тернополі зустрічали стоячи, а Ірену Карпу проводжали оплесками (Фото, Відео) Нагадаємо, в актовій залі Тернопільського національного економічного університету 9 березня відбувся особливий вечір пам’яті, присвячений «Небесній сотні». На нього побували козак Михайло Гаврилюк із побратимами та письменниця Ірена Карпа. Творчі колективи ТНЕУ підготували для гостей мистецьку програму. На екрані показували фото з Майдану та відео-прощання із загиблими Героями України. Але найцікавішим моментом вечора все ж було спілкування із гостями.

Довідково. Ірена Карпа - українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Народилася 8 грудня 1980 р. у Черкасах. Мешкала з родиною спочатку в Івано-Франківську, потім у Яремче. Там вчилася малюванню у школі мистецтв.

1998 — вступила до Київського національного лінгвістичного університету на відділення французької філології.

З 1999 є солісткою й авторкою текстів гурту «Фактично самі» (з 2007 — «Qarpa»), музика якого становить суміш індастріалу, панк-року, хардкору та психоделічного тріп-хопу.

Друкувалася у часописі «Четвер». Перша книжка — «Знес Паленого» (Івано-Франківськ, 2000, повість «50 хвилин трави», оповідання «Сни Ієрихона» тощо). Ці ж твори разом з оповіданням «Ґанеша і Синкопа» та т. зв. «інтерактивним» романом «Полювання в Гельсінкі» склали видану 2004 року книгу «50 хвилин трави» (видавництво «Фоліо»).

Закінчивши навчання (2003), отримала магістерський ступінь з іноземної філології за спеціалізацією «англійська та французька мови, зарубіжна література». Протягом року подорожувала Південно-Східною Азією, наслідком чого став роман «Фройд би плакав» (вид-во «Фоліо»).

2006 — спробувала себе як акторка («Аутизм», реж. О.Анпілогов, Україна; «Компот», реж. А.Якушенков, Росія) та режисерка короткометражного кіно «Kyiv. Limited Edition».

Мати двох дітей. Активістка Майдану у Києві.

- Ми в цей момент спостерігаємо за формуванням не просто етносу українського, а нації… Адже серед перших у «Небесній сотні» - і вірменин Нігоян,

і білорус Жизневський… - Це велика ласка Божа, що мені довелося долучитися до чогось дійсно важливого, значущого. І побачити, як народжується нове покоління українців… Закінчилося покоління «терпіл»… - На Майдані були різні люди. Там були бабусі, які всюди лізли наперед. Вони купували найдорожчі цукерки у магазині, щоб принести їх нашим хлопцям. Були звичайні чоловіки, які вже забули, коли служили в армії. Але вони ходили у касках і з рюкзаками… - Ми дізналися, що хлопцям у Криму потрібні каремати, то надсилали їм. Крім того, туди їздять наші хлопці на авто. Передаємо, що можемо… - Ну, принаймні варто було б провести загальноукраїнський референдум, аби ми всі – українці вирішили б, що робити із Кримом: чи дати їм ширшу автономію, чи віддати Росії… Наразі ж ми маємо картину, дуже схожу на часи сепаратизму 94-96 років… - «Небесна сотня» - дуже дорога ціна, яку довелося заплатити. Але без них нічого не було б… Якби не сталося жорстоких, кривавих подій на Майдані, усе закінчилося б нічим… - Завдання у нас – живих - тепер здобути достойне життя, навчитися поважати один одного. А ще – зрозуміти, що політики це не є боги. Ми найняли їх на роботу…