Колега Героя Небесної сотні, родом з Тернопільщини, Ігоря Костенка опублікував у спільноті Небесна Сотня зворушливу розповідь про свого друга.
Все ніяк не міг сісти й написати хоча б кілька слів про Ігоря Костенка, людину, яка віддала своє життя за Батьківщину, бракувало сили.
Вже минуло більше місяця з дня смерті вічно нескореного Коса. Четвер, 20 лютого, навіки закарбується не лише у моїй пам'яті. У ту трикляту ніч він подзвонив мені: "Чуєш, які там результати Ліги чемпіонів?". "Кос, не до футболу!" - сказав я й поклав слухавку. Не знав, що та коротка розмова стане останньою ...
Костенко був одним з тих, хто завжди йшов вперед, не оглядаючись назад. Цілеспрямований, впевнений й впертий. Впертий у досягненні своєї мети. А мета у нас була одна на двох. Відколи спільно працювали на "Спортаналітику", відтоді думали лише про одне - відкрити власну справу, свій спортивний сайт. Практично рік працювали й працювали, а коли проект вийшов на фінішну пряму, Кос рванув на Київ. Сидіти у Львові він сенсу не бачив. "Ти сиди біля компа. Твоє місце тут", - завжди говорив він.
Зранку подзвонив: "Заміни на роботі. Їду на екскурсію в Старий Самбір". Екскурсії у Старий Самбір - так звично називав Кос свої поїздки у Київ. Поїхав - й не повернувся ...
Й ось тепер, коли до цілі лише рукою подати, коли наша спільна мета стає реальністю, коли нарешті ми добилися того, про що мріяли, Коса нема. Замість спільної радості - величезний біль.
Покинув цей світ, так і не втіливши в життя спільну мрію. Мрія здійсниться, Кос. Обов'язково здійсниться. Ось побачиш. Тільки підтримуй нас з висоти.
Світла тобі пам'ять, Герою! Скільки вже встиг зробити, а скільки ще міг! Своє життя віддав ти за Україну, а це для тебе, знаю, найбільша честь.
Андрій Сеньків
