15 квітня 1944 року відбулось зайняття Тернополя радянськими військами.
Ось як це було, описується на сайті Тернопільської обласної наукової бібліотеки.
Долаючи жахливе весняне бездоріжжя, війська 15-го стрілецького корпусу, у взаємодії з танкістами, уже 9 березня атакували тернопільський гарнізон гітлерівців. Спалахнули жорстокі бої на півночі та північному сході міста. Але тоді розвинути бойовий успіх не поталанило. Чому? Сил було замало, а ворог люто контратакував. Та й допустили ряд тактичних помилок із вини командирів. Тим часом німці зуміли швидко зосередити в Тернополі великі сили та багато зброї. Незабаром до них приєдналися ще два штрафні батальйони, особливий охоронний батальйон, артдивізіон, спеціальні підрозділи танкової дивізії.
Затяжні цілодобові бої розпочалися в районі цегельного заводу. Уявіть собі гребінь пагорбів, на яких засіли фαшиcτи. А перед ними — широка, з усіх боків відкрита долина. От по ній і змусили наступати радянських солдатів, щоб прорватися в місто. Сотнями гинули вони під кулеметним вогнем.
24 березня Червона армія завершила оточення кількатисячного тернопільського гарнізону гітлерівців.
Але вже на другий день фαшиcτи з боку Озерної Зборівського району кинулися в контратаку, намагаючись будь-якою ціною прорватися в Тернопіль, щоб визволити оточений гарнізон. Не вийшло!
31 березня, о 15 годині, три стрілецькі дивізії при підтримці танкістів пішли у вирішальний наступ на німців. Бій був неймовірно тяжким. І все ж було прорвано зовнішній оборонний рубіж гітлерівців. До вечора зав’язався бій на північно-східній околиці міста.
Наступного дня почався остаточний штурм Тернополя. По всій лінії фронту, яка проходила через місто, відстань між червоно¬армійцями та німцями ніде не перевищувала п’ятдесяти метрів. А бувало, що вона вимірювалася товщиною цегляної стіни або пере¬криттями між поверхами.
В умовах нещадних вуличних боїв військовими підрозділами стали не батальйони і навіть не роти, а штурмові групи. У кожній було по 15—20 бійців. Групу посилювали кількома гарматами. Їхні розрахунки прямою наводкою били по ворожих кулеметних гніздах, вікнах, відкриваючи шлях штурмуючим. Запеклі вуличні бої тривали майже півмісяця.
12 квітня. Після могутньої артилерійської підготовки й бомбоштурмового удару почався та успішно завершився штурм центральної частини міста. Ще два дні вуличних боїв — і фαшиcτів було знищено. Правда, не всіх. 2400 з них здалися в полон... Усе місто лежало в руїнах і згарищах. Їдкий дим кружляв вулицями.
15 квітня 1944 р. Тернопіль було звільнено від німецьких військ.
