До Тернополя привезли найбільшу дримбу в світі. Величезний музичний інструмент розмістили під відкритим небом прямісінько в центрі міста. 300-кілограмове диво висотою з людський зріст примандрувало у Тернопіль не випадково: двоє його творців із Товстого Заліщицького району. Брати Гудими та ще двоє їхніх колег-ковалів викували дримбу-рекордсмена минулоріч на фестивалі карпатської туристичної культури «Черемош-фест». З тих пір металевий гігант став мандрівним символом фестивалю.
Кілька місяців тому двометрова дримба вирушила у «Дримботур» містами України. У Тернополі вона пробуде два тижні. Наше місто — передостання зупинка карпатського дива. Згодом воно поїде у рідне село Криворівню на Івано-Франківщині, де 2-4 травня вкотре відбудеться «Черемош-фест». З інструментом можна не лише сфотографуватись, а й подримботіти на ньому неподалік Театрального майдану.
— Звичайні дримби вміщаються на долоні. Цей традиційний для карпатських народів інструмент за своїм символізмом дорівнює трембіті, — каже один із організаторів «Дримботуру» Мишко Адамчак. — На ньому ніколи не грали просто так.
Дримба належить до обертальних інструментів і видає рівний звук, однак справжні майстри можуть видобути з неї неймовірні мелодії.
Грають на дримбі за допомогою так званого «язичка». Звук, який виникає при вдарянні пластинки об дугу дримби не чутний людському вуху. Лише завдяки роту музиканта, який виконує роль резонатора, ми чуємо характерне «бринь». «Ви помічали, мабуть, що у багатьох гуцулів не має передніх зубів, — зауважує дримбар Андрій Мельничук. — Є версія, що вони вилітають через постійні звукові вібрації дримби. Хоча, думаю, це більше зумовлене поганою водою в Карпатах».
Дримба — облюбований туристами інструмент. Її часто використовують як іграшку: побринькали і викинули. Раніше ж ремесло виготовлення дримб передавалося з покоління в покоління. Нині в Україні залишилося лише двоє майстрів із виготовлення автентичних дримб.
— Цікаво, що дримба — один із небагатьох «жіночих» інструментів. На тилинках, цимбалах і трембітах традиційно грали чоловіки, — каже Андрій Мельничук. — Часто ми помилково асоціюємо усі інструменти із сильною половиною людства. В давнину жінки, щоб їм не було сумно, збиралися на вечорниці і грали на дримбах.
Організатори виставки заодно пропонують тернополянам помилуватися роботами фотохудожника з Верховини Руслана Трача «Інший світ». Їх вони розмістили в арт-кафе «Коза».
Юлія ШВЕЦЬ.
Фото авторки.
«Вільне життя плюс», №27 (15555) від 9.04.2014 р.
