З давніх давен на теренах сучасного міста Тернополя були різні поселення, проте офіційно місто було засноване Яном Амором Тарновським. «Молодь» пропонує дізнатись хронологію розвитку нашого міста від його заснування родом Тарновських до періоду, коли Тернопіль був власністю родини Острозьких.
Ян Амор Тарновський 15 квітня 1540 року Перша згадка про Тернопіль (як Тарнополє) у грамоті короля польського і великого князя литовського Сигізмунда I, в якій кацтеляну Краківському, великому коронному гетьманові Яну Тарновському надавалося право на володіння територією сучасного міста та його околицями, а також спорудження замку над Серетом в урочищі Сопільче (Топільче), який мав охороняти південно-східні кордони королівства від нападів кримських татар.
Восени 1544 року жителі утримували поселення і недобудований замок від нападу татар, аж доки з військом не підійшов сам Ян Тарновський. Найбільші набіги татар були ще в 1575, 1589, 1618 та 1629 роках.
1548 рік Завершилось спорудження замку та оборонних укріплень. Товщина стін цокольної частини сягала від 2,5 до 5 метрів.
Від міста замок був відділений вузьким сухим ровом і обнесений частоколом, а для в’їзду зі східної частини була кам’яна брама з підйомним мостом.
Водночас із замком була зведена церква Воздвиження Чесного Хреста, яку зараз називають Надставною. На початку XVII ст. до церкви в оборонних цілях було прибудовано вежу-дзвіницю. У цьому ж році Тернопіль отримав Магдебурзьке право на самоврядування, згідно з яким міщани мали свого війта та суд. В місті встановлювалися щотижневі торги і три ярмарки на рік. З цим правом Тернопіль отримав і власний герб — «Леліву» Тарновських: шестикутну зірку над півмісяцем на голубому щиті. Травень 1548 року В долині Серету було насипано дамбу і зведено греблю, в результаті чого річка розлилася і утворився великий став завдовжки 6 кілометрів (зараз довжина ставу становить лише 3,5 кілометри). Історики припускають, що дамба і став мають давніше походження.
Вересень 1550 року Король надає місту новий привілей, за яким купці солі з Галича повинні були проїжджати через Тернопіль і платити мито на його розвиток. Шлях через місто виявився простішим і безпечнішим для купців,
а тернополяни звільнялися від сплати королівського мита. Економічне піднесення нового міста сприяло росту населення — у місті почала мешкати велика кількість селян із навколишніх сіл.
1551 рік Власником міста стає син великого коронного гетьмана Ян Кшиштоф Тарновські, останній з родини Тарновських, який «підніс вище мури» і зміцнив фортецю для тривалої облоги.
У 1570 році Тернопіль перейшов у власність Острозьких, так як Ян Кшиштоф не мав нащадка, а його сестра Зоф’я вийшла заміж за київського воєводу князя Василя-Константина Острозького. Він заснував в місті «Шпитальну Фундацію», яка згодом перетворилася в церковне «Тернопільське Братство», яке виступало в ролі оборонця батьківської віри, а згодом, перебрало шкільництво та церковно-релігійне життя міста.
Ян Кшиштоф Тарновський 1596 рік З настанови «Тернопільського Братства», Лука з Тернополя переклав частину Біблії староукраїнською розмовною мовою. Кінець рукопису втрачено. У кінці П’ятикнижжя рукопису є приписка:
Божею помощью повельліемь же и пильностію худаго человька на имя Луки вь неславнемь градь Тернополь,
Лѣта 1596
15 червня 1602 року На місці дерев’яної церкви Різдва Христового, відомої як Середня, яка згоріла наприкінці XVI століття, почали зводити нову — храм Різдва Ісуса Христа. Спорудження тривало до 4 серпня 1608 р. силами самих міщан і селян. Пізніше до церки було прибудовано вежу-дзвіницю, що мала оборонне значення.
1636 рік На микулинецькому передмісті постав монастир отців василіян і дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці.
Тернопіль часто змінював власників, руйнувався та перебудовувався, проте зберіг через безліч років пам’ять про початки свого існування — замок над ставом, і три головні церкви міста.
Проте 15 квітня це дата подвійного свята нашого міста, так як в цей день, проте 1944 року, радянські війська відбили німців з міста, на честь чого досі існує однойменна вулиця.
