Катерина Крупніцька – викладач живопису й основ малюнку Галицького коледжу ім. В. Чорновола. Художниця, крім створення живописних полотен, займається багатьма цікавими видами декоративно-прикладного мистецтва, зокрема виготовленням фігурних свічок і батиком – художнім розписом тканин. Різьблена свічка створить у домівці казкову атмосферу Мистецтво виготовлення свічок упевнено набирає популярності в Україні. Процес створення різьблених свічок дуже цікавий. Спочатку Катерина заливає гарячий парафін у форму – це циліндр зі зрізом у формі п’яти- , шести- або восьмикутної зірки, і додає ароматизатор. Потім, коли свічка затвердіє, майстриня по черзі опускає її до ємкостей з гарячим парафіном різних кольорів, таким чином отримує нашарування кольорів. Таких занурень Катерина робить не менше сорока разів для однієї свічки. Після останнього шару в майстра є максимум 12 хвилин, щоб зробити потрібні нарізи й надати парафіновим пелюсткам потрібної форми. Таке обмеження в часі змушує ретельно спланувати кожен свій рух. Якщо парафін застигне, то свічка перестане бути еластичною і кришитиметься від дотику ножа.
Тож складність роботи полягає не лише в умінні вправно володіти технікою, а й в температурному режимі. Якщо парафін буде надто гарячим, то стікатиме з основи, якщо захолодним – почне твердіти. До приміщення також є свої вимоги – температура не нижче 18 градусів та добра провітрюваність. Процес виготовлення свічки триває приблизно 5-6 годин, залежно від її величини, форми, температури у приміщенні. «У моїх роботах майже немає повторів, усі свічки виходять особливими. Буває, хочу повторити, але не виходить – важко відтворити той чи інший відтінок. До речі, фарби для парафіну дають змогу експериментувати з барвами, створюючи безліч відтінків», - розповідає Катерина. Свічка горить зсередини, не руйнуючи зовнішнього шару. Крізь прорізи і щілини між «пелюстками» пробивається світло, це дуже красиво. А якщо додати до цього ще й приємний аромат, який віддає свічка, - виходить просто казка. «Якою буде наступна свічка, підказує мені настрій, – зізнається майстер. - Якщо мені весело, хочеться працювати з теплими яскравими кольорами. Коли за вікном негода, ллє дощ, виходять свічки синіх і фіолетових відтінків.
Хоча палітра кольорів завжди підіймає настрій – це своєрідна кольоротерапія». Таким ремеслом Катерина Крупніцька займається лише рік, але за цей час зробила вже понад тисячу фігурних свічок. Найменші з них мають висоту 7 сантиметрів, найбільша свічка сягає 25 сантиметрів. Матеріали для виготовлення такої краси майстриня замовляє через інтернет. Парафін для свічок обирає харчовий - з високим ступенем очищення, барвники замовляє з Німеччини, а станок для рідкого парафіну виготовили жінці на замовлення. «Розпочалось моє захоплення з перегляду відео про виготовлення свічок. Спостерігаючи за процесом, я буквально відчувала, як торкаюся до теплого еластичного парафіну. Дуже захотіла спробувати. Першу свою свічку виготовила на Івано-Франківщині, куди поїхала, щоб навчитися ремеслу в майстра. Це була невелика синьо-червона свічка», - розповідає Катерина Крупніцька. Шедеври майстра стають чудовими подарунками, сувенірами, елементами декору, їх замовляють на весілля та інші свята. А ще, як каже Катерина, при запаленій свічці гарно думається і легко мріється. Створити унікальну тканину допоможе батик Екзотичне слово «батик» прийшло до нас з індонезійського острова Ява.
Саме там, як вважають, зародилося мистецтво розмальовування тканин. Батик – дуже цікаве заняття, за допомогою цієї техніки можна нанести на тканину малюнок, який вам до вподоби, придумати оригінальний візерунок. На перший погляд, здається, що батик потребує неабиякої майстерності. Але Катерина переконує: щоб оволодіти цим заняттям, не обов’язково бути художником, малювати по тканині – не складно. Крім того, ті, хто не має нахилу до малювання, можуть обрати для себе простіші візерунки. Існують різні види цього мистецтва. Найбільшою популярністю в нашій країні користується так званий холодний батик. За допомогою спеціально прогумованої маси резервують потрібні ділянки тканини. Резервуючу речовину наносять скляною трубочкою, пензликом чи прямо з тюбика, створюючи контур майбутнього малюнка. Після цього зафарбовуємо ділянки тканини фарбою потрібного кольору. Важливо, щоб у лінії контуру не було розривів, бо тоді фарба може витікати за його межі. Після нанесення малюнка фіксуємо його гарячою праскою. Варіантів використання готового виробу багато. «Розписані тканини можуть мати різне призначення»,
- розповідає Катерина. - Їх можна перетворювати у картини, панно, використовувати для пошиття одягу». Для батику найкраще обирати шовкові тканини: атлас, шифон, крепдешин та інші. Резервуючу речовину, фарби, пензлики можна придбати в магазинах для художників. «Ми зі студентами вивчаємо техніку батику, і в них виходять дуже красиві роботи. Я вела гурток із розпису тканин з учнями 3-5 класів – у дітей теж усе дуже добре виходить, тож це заняття під силу всім бажаючим», - стверджує майстриня. Саме тому і прогнозує батику велику популярність в Україні. Яка модниця відмовиться власноруч створити унікальну тканину для сукні чи подарувати подрузі шовковий шарф ручного розпису? Хоча цим мистецтвом успішно займаються і чоловіки. Батик дарує всім бажаючим широкі можливості проявити свою творчість, фантазію та індивідуальність. Олена Бойчук, "Номер один"
