Чернівчанка Надія Машир півстоліття тому закінчила Тернопільську середню школу №1, нині – гімназія.
– 1964 року це був другий випуск повної одинадцятирічної системи освіти, яку згодом скасував Хрущов, – згадує пані Надія. – Наш Б клас був найсильнішим з усіх, тож саме я і мої однокласники опинилися в експериментальному проекті. Впродовж двох останніх років навчання ми відвідували Львівський філіал політехнічного інституту. Проводили заняття-лекції і ми складали заліки за темами. Було складно і цікаво водночас, ми почувалися дорослішими. На базі школи отримали профтехосвіту: хлопці стали водіями, а дівчата – кулінарами.
50 років тому урочисте завершення навчання було по-своєму цікавим. Дівчата у міру можливості старалися шити красиві світлі сукні довжиною до колін (ось Надія замовила собі кольору яблуневого цвіту, оскільки дуже любила ніжно-рожеву барву). Збиралися усі випускники не в ресторані, а у шкільній їдальні, там накривали столи, а вручення грамот, атестатів зрілості і свідоцтв кухарів ІІІ розряду вручали в актовій залі. Схід сонця зустріли на мальовничому «Острові кохання» унікального тернопільського ставка.
У Чернівецькій гімназії №5 свято останнього дзвоника пройшло із дотриманням традицій За словами Н. Машир, тоді освіта мала вагоміше значення.
– Колись усі знали: з освітою – влаштуєшся у житті. Якщо закінчиш і школу, і виш, то працюватимеш за направленням, зможеш чогось досягнути у житті. Звичайно, усі хотіли вчитися, освіта мала велике значення, – каже Н. Машир.
Розповідаючи про своє шкільне минуле, Надія Пилипівна згадала і про свою участь у команді кавеен та навіть, як напросилася у стінгазету. Каже:
– Любомире, а чому це я ніколи не потрапляю у стінгазету?
– А за що тебе вирізняти: поведінка – зразкова, оцінки – відмінні? – здивувався однокласник.
– Я щось вигадаю, – відповіла вона.
Згодом кмітлива Надія з паперу нарвала купу шматків і залишила сміття на своїй парті. Так, вона у 9 класі умисно «увійшла в історію» із вердиктом: «Не прибрала за собою робоче місце». Усі з цього сміялися, а згодом цю ж стінгазету подарували Надії на згадку.
