Буквально за якийсь тиждень мирний, спокійний і тихий Кременець перетворився ледве не на «бандитський Петербург». Історію, що трапилась нещодавно у центрі міста, й досі активно обговорює громадськість. Днями на одному з пішохідних переходів 20-річний кременчанин Сергій отримав чотири кульових поранення із пневматичної зброї. Як каже завідувач хірургічним відділенням Кременецької районної лікарні Ігор Джождик, що оперував юнака і зараз лікує його, одна з куль мало не зачепила ліву легеню. – Сергію взагалі пощастило, що при таких пораненнях не були ушкоджені життєво важливі органи, – констатує хірург. Проте його кривдник зараз не лише на волі, а й написав заяву до міліції, мовляв, хлопці почали першими, побили його, а він лише хотів їх налякати. Та хлопці виявились не з лякливих. – Ми з товаришем просто переходили дорогу в призначеному для цього місці, – пригадує події того дня Сергій. – Перед тим, як рушати, про всяк випадок подивилися по боках, автівок поблизу не було. Я сам водій і розумію, що повільний рух пішоходів через дорогу може роздратувати. Ми зробили кілька кроків і буквально за лічені секунди біля нас опинився автомобіль.
Нам довелося відскочити вбік, якби ми цього не зробили, авто нас зачепило б. Водій відкрив вікно і замість вибачення запитав, чи не навчити нас ходити по пішохідному переході. Між нами зав’язалася словесна суперечка, я зі злості копнув колесо. Після цього водій вийшов з машини і вдарив мене в обличчя, я відповів йому. Тоді він із погрозами побіг до автівки. Через кілька секунд повернувся і без попередження почав у мене стріляти. Отримавши перше поранення, я ще намагався забрати у нього зброю, адже він стріляв ще й у мого друга і взагалі міг влучити у будь-кого із перехожих, яких на той момент уже зібралося чимало. Найбільше мене вразило навіть не те, що у мене стріляли, а той факт, що коли у нападника закінчилися кулі, він все одно натискав на курок. У водія автомобіля, кременчанина Олександра, інша версія. Він переконує, що напали саме на нього. – Мене били по голові, – каже водій. – Я захищався, що трапилось – те трапилось. Хотів їх налякати. Вони бігли через дорогу, я хотів зробити їм зауваження, у мене також є свідки, які підтвердять, що саме хлопці почали бити мене першими.
І взагалі, адекватна людина, побачивши зброю, повинна утікати. Я життям не ризикував би. Звідки їм знати, а може, у мене не пневматичний, а бойовий пістолет. Хто спровокував конфлікт, котрий міг призвести до трагедії, з’ясовуватиме слідство. – Наразі призначено ряд експертиз із визначення ступені важкості нанесених тілесних ушкоджень обом учасникам конфлікту, а також експертиза зброї, – коментує ситуацію слідчий Кременецького РВ УМВСУ Віктор Павлюк. – До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено два провадження: за ст. 196 ч. 4 стосовно водія автомобіля та за ст. 125 ч. 1 щодо юнака, котрий зараз перебуває у лікарні. Особисто мене як пересічну людину, котра хоча й не була свідком цієї історії, але зробила власні висновки, найбільше вразили слова Сергія. Чомусь саме він, а не Олександр, який взявся до зброї, висловив думку, що під кулі цілком міг потрапити хтось із випадкових перехожих, наприклад мама з дитиною. – Про які європейські цінності можна говорити, доки у нас в країні таке робиться?, – із сумом констатує Сергій. – Із другом, котрий разом зі мною переходив дорогу того дня,
ми їздили до Києва, брали участь у протистояннях і там у такій небезпечній ситуації нас Бог вберіг. А у рідному місті знайшовся «ворошиловський стрілець», і мало того, що ледь не збив нас на пішохідному переході, то ще й обстріляв. Попри все, що довелося пережити Сергієві, незважаючи навіть на те, що одну з куль йому і досі не дістали, він не бажає зла своєму кривднику. Хоче лише, аби він визнав, що вчинив, м’яко кажучи, неправильно, і розкаявся. Олександр, у свою чергу, переконує, що шкодує про застосування того дня зброї, проте неправим себе не визнає. Остаточні висновки, звичайно, робитиме слідство та суддя. Залишається сподіватися, що покарають справді винного і така історія не матиме повторень. Та, зрештою, для любителів перестрілок завжди знайдеться місце на бурхливому Сході країни. Олена Шевчишина ("Номер один")
