Володимир Колінець: «Наші хлопці, як і колись вояки УПА, готові віддати за Україну своє життя» Депутат Верховної Ради першого демократичного скликання Володимир Колінець, незважаючи на свій поважний 63-річний вік, завжди активний як у громадському житті, так і політиці. Зокрема, він входить до штабу обласного оргкомітету з надання допомоги українській армії. А ось нещодавно, 30 липня, він переплив тернопільський став. Чим не привід поспілкуватися з досвідченим чоловіком, тим більше, що його погляди на політичне життя нашої країни завжди актуальні.
– Пане Володимире, як наважилися переплисти наш став?
– Перепливаю став майже щорічно з того часу, як живу в Тернополі – з 1985 року. Торік переплив став за годину, цього року - за 1 годину 20 хвилин. Плив довше, оскільки довелося гребти проти хвиль. Зранку 30 липня була гарна погода, хвиль не було. Тому на 15 годину замовив страхувальний човен, запросив близьких друзів, узяв з собою двох синів. Усі зустрілися на березі ставу біля спортивної школи з веслування. Але несподівано погода змінилася – із заходу подув вітер – з’явилися хвилі.
Та переносити плавання на інший день не личило. Отож у супроводі човна о 15.30 я стартував. Плисти проти хвиль було не легко – оскільки можна наковтатися води. Тому плив повільно, обережно. Тим часом вітер подув сильніше, хвилі піднялись. Мої вболівальники на березі занепокоїлися. А особливо - директор цієї школи Богдан Балабан. Він узяв моторний катер і вирушив по мене. Пан Богдан сказав, щоб я негайно сідав у катер, оскільки плисти проти таких хвиль небезпечно. А було це десь за 250 метрів від причалу. Я відповів, що почуваюся цілком нормально, маю ще достатньо сил і допливу сам. Тоді п. Балабан відправив мій супроводжувальни й човен назад і супроводжував мене моторним човном. Я доплив до причалу, сів у моторку і скоро ми повернулися назад. На березі всі вітали мене з перемогою, були у стані високого емоційного піднесення, оскільки за мене дуже переживали. Особливо щасливими були мої наймолодші сини - Святослав (15 років) і Остап (12 р.). Під час плавання вони були моєю моральною підтримкою. А тому я планую цього місяця до Дня незалежності переплисти наш став ще раз.
– Як досвідчений політик, прокоментуєте розпуск коаліції у ВР та спробу відставки Яценюка з посади прем’єра? – З ініціативою розпуску коаліції, як відомо, вийшли фракції «УДАР» і «Свобода» - мотивували вони це тим, що потрібно якнайшвидше розпускати діючу й обирати нову Верховну Раду. Фракція «Батьківщина» мала іншу позицію. ЇЇ голова С. Соболєв висвітлив позицію фракції з трибуни ВР. Він заявив, що фракція не проти дострокового припинення повноважень ВР й обрання нової, але лише після того, як діюча ВР прийме ряд необхідних законів для життя держави, а саме - закон про зміни до держбюджету, який би передбачав виділення для армії додаткових коштів, закон про газотранспортну систему України, про зміни до Податкового кодексу та прийняття нового закону про вибори. Але фракції «Свобода» та «Удар» мали свої плани і 24 липня голова ВР О. Турчинов оголосив про розпуск коаліції, що тягне за собою розпуск ВР, якщо протягом місяця не буде сформована нова коаліція. Для А. Яценюка це було несподіванкою. Він сказав, що дізнався про розпуск коаліції лише тоді, коли це було оголошено з трибуни ВР.
У цей же день він зробив заяву про відставку. На це він мав формальні підстави, оскільки та коаліція, яка його поставила прем’єром, перестала існувати. Була тут і неформальна причина – питання розпуску коаліції було вирішено за його спиною, колуарно, П. Порошенком та О. Тягнибоком. Мені відомо, що А. Яценюк не знаходив з ними спільної мови щодо питання прийняття закону реконструкції газотранспортної магістралі. Ще знаю (серед теперішніх депутатів ВР маю багато знайомих), що Яценюк не знаходив спільної мови з Порошенком на предмет повернення олігархами державі незаконно привласнених ними державних багатств. Але криза вирішена. Президент прибув минулого тижня до ВР, виступив із промовою. Тоді ж, у четвер, ВР прийняла закони про зміни до держбюджету та Податкового кодексу. Відповідно до першого, як відомо, українській армії додатково виділено більше 9 млрд. грн., а Яценюк залишився на посаді прем’єра. Чи буде відновлена коаліція протягом двох наступних тижнів – час покаже. Але я переконаний, що прийняття Верховною Радою інших перелічених тут законів перед її розпуском буде не легким.
– Чому, на Вашу думку, дотепер ВР не ратифікувала Угоди з ЄС? – Однозначно це вина Президента. Даючи відповідь на таке запитання, він не зміг приховати того, що справжньою причиною зволікання є позиція Кремля. Він сказав, що до ратифікації мають відбутися тристоронні консультації: Україна, Росія, ЄС, проведення яких заплановано аж на 12 вересня. Зволікання ратифікації Угоди ВР України занепокоює вже і Європу – адже парламенти Грузії, Молдови зразу ратифікували після їх підписання у Вільнюсі. Парламенти Литви, Латвії,Румунії вже й ратифікували нашу Угоду з ЄС. Під час недавньої зустрічі парламентарів Європарламенту - членів Європейської народної партії з керівництвом ВР України в Києві, члени ЄНП гостро поставили питання затягування ратифікації Угоди з боку ВР України. У відповідь О. Турчинов сказав, що ВР ратифікує Угоду в той же день, як Президент подасть її на ратифікацію. Члени Європарламенту сказали, що побоюються технічного зриву ратифікації через очікуваний розпуск ВР та вплив Росії. Зрозуміло, що Москва робить ставку на максимально можливе затягування ратифікації ВР України цієї угоди.
Щоб за цей час встигнути підкупити деяких європейських політиків та й деяких депутатів ВР України. Остання революція почалася з того, що внаслідок призупинення Кабміном процесу підготовки документів для підписання Угоди в Брюсселі революція Гідності перемогла. Тож на наступний день після підписання Угоди у Вільнюсі Президент повинен був подати її на ратифікацію. Але чомусь П. Порошенко зробити це забув. І йому про це слід серйозно нагадати. В іншому випадку може бути новий Майдан. – Як оцінюєте хід війни і перспективи в ній України? – План агресії щодо України Москва розробила давно. У російському генштабі вже давно лежали детальні карти всіх військових об’єктів України, плани блокування і знищення всіх військових частин. Москва тільки очікувала слушного моменту для початку агресії. Таким моментом була втеча В. Януковича. Нову владу в Україні Москва назвала нелегітимною, бандерівською, яка наступає на «русских» та «русскоязичних, которих надо защищать». Спочатку, як відомо, була агресія російських диверсійних груп, а згодом прямий наступ російських регулярних військ.
Внаслідок того, що наші Збройні сили, МВС, СБУ, якими командували такі ставленики Путіна, як Саламатін, Лєбєдєв і їм подібні, абсолютно не були готовими до ведення війни, а готові були зустрічати ворога з хлібом і сіллю (тільки в Донецькій області 17 тисяч міліціонерів перейшли на бік окупанта), наші Збройні сили не дали ворогу гідної відповіді. Тому частково Москва свої плани реалізувала – захопила Крим, Донецьку та Луганську області. Але реалізувати свій повний план – захопити спочатку всю Південно-Східну Україну аж до Придністров’я їй не вдалося. Причиною того стало нове керівництво силовими структурами, часткове очищення їх від антиукраїнських елементів, зрадників, доукомплектування силових структур патріотами-добровольцями. А головне - всенародна підтримка. Наш народ заради збереження цілісності держави жертвує на потреби армії всім, чим може. Тепер в армії панує високий патріотичний дух. Час показав, що наші хлопці, як і колись вояки УПА, готові віддати за Україну своє життя. І це роблять. У ході війни вже наступив перелом. Сподіваємось, що протягом місяця-двох Україна буде звільнена від окупантів. За цих кілька місяців суттєво змінилася психологія. Більшість уже зрозуміли суть ДНР та ЛНР. Сьогодні зі словами радості вони зустрічають українських визволителів, які співають «Лента за лентою набої подавай» і записуються у добровільні батальйони. Звичайно, в ході війни були й прорахунки керівництва нашої держави. Невиправданим було припинення бойових дій під час АТО в односторонньому порядку аж на 10 днів, коли терористи й не думали йти на перемир’я і вбивали наших воїнів. Уже давно потрібно було перекрити кордон як основне джерело небезпеки з Росією та належним чином укріпити. Треба було вийти з СНД, а не зволікати. Після збиття Москвою «Боїнга» світ рішуче став на наш бік. Перемога неодмінно буде за нами! Іван Білий («Номер один»)
