Депутати Тернопільської обласної ради вирішили виділили 60 тисяч грн. на ексгумацію тіл вояків ОУН-УПА, які загинули у штольнях гори Стінка неподалік села Фащівка Підволочиського району Тернопільщини 4 квітня 1945 р. Хоча декілька років тому на цьому місці встановили пам'ятник 23-м загиблим воїнам, к геологи припускають: повстанців могло бути три десятки і більше.
Уявіть: 30 юнаків і дівчат загинули жахливою смертю – повільно задихнулись, затиснуті глибами піску. Цілком ймовірно, хтось був поранений, хтось встиг приставити зброю до скроні та натиснути на курок.
Архів УПА – під тоннами піску – Ще на початку 1940-х років у катакомбах, де колись був пісочний кар’єр, почала працювати регіональна криївка штабу Повстанської армії, – розповів голова Тернопільської міської організації КУН Володимир Ткач. – Як відомо, штаб мав добре розвинену інфраструктуру, мали санітара, який лікував і надавав медичну допомогу пораненим. Звичайно, там перебувала не одна людина, а декілька десятків вояків, можливо, були і дівчата. Зі слів місцевих жителів, був один чи два їхні односельці.
Штаб діяв усі роки Другої світової війни. У 1945 році НКВД чи вистежило одного з хлопців, чи хтось його зрадив, однак точно бачили, що зникнув у кар’єрі. Тоді війська оточили штольні, перекрили всі підходили та запропонували повстанцям здатись.
– Селяни розповідають, що були серед них і брати Квасниці. Енкаведисти привели до входу їхню матір і почали погрожувати, що розстріляють жінку. Але відповіді не почули, їхню вимогу не виконали. І тоді жінку насправді стратили, а вхід замінували, – переповів почуту в Фахівцях розповідь голова братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня» Петро Касінчук. – Спочатку НКВД пустило у шахту гази. Однак проходи були не наскрізні, протягів не було і це не подіяло. Тоді вони привезли вантажівку вибухівки і підірвали вхід.
Тонни піску живцем поглинули повстанців. Декілька років пан Петро просив допомоги влади ексгумувати загиблих, а потім самостійно, за власні кошти, почав розкопки, щоб виконати християнський обов’язок кожної людини та поховати побратимів. Ветеран запросив шахтарів із Калуша, і ті прокопали приблизно 10 метрів коридору вглибину кар’єру,
але потім йому заборонили подальші дослідження. Чоловік припускає, що просто дехто із провладних чиновників боїться, що буде встановлена причина загибелі повстанців, стануть відомими імена зрадників і донощиків, адже при штаті ОУН-УПА завжди був архів, де зберігались списки як своїх, так і чужих - комуністів. Проте на місці, де може знаходитись братська могли, встановили залізного хреста, ніби символічно поховали загиблих, і все.
Тим не менш, братство ОУН-УПА за власні кошти замовило дослідження гори Івано-Франківському науково-дослідному інститут гідрогеології, інженерної геології та екогеології. Вчені застосували декілька методів, і по кожному – ще 4-6 геологічних дослідження. І кожний показав контури порожнин, що практично співпали за всіма параметрами, водночас підтверджуючи розповіді місцевих мешканців, що всередині є три ходи. Наразі вони засипані при вході, але не зруйновані. Необхідно підкреслити – всі результати досліджень є власністю братства ОУН-УПА, зазначає пан Петро.
Зважаючи, скільки часу діяв штаб регіональної криївки, у схованці повинен назбиратись солідний архів,
в одному зі входів повинні зберігатись важливі документи, адже здебільшого їх зберігали у бідонах чи закритому посуді.
Гроші виділили … в нікуди Роботи там дуже багато, констатує В. Ткач, відтак виділені депутатами 60 тис. грн. – просто мізерна сума.
– Потрібне комплексний підхід, але основне, що обласне управління внутрішньої політики, призначене основним розпорядником коштів, ніколи не займалось будівельними роботами, відтак просто не матиме доступу до грошей, – зазначив Володимир Михайлович. – Кошти повинні були передати управлінню капітального будівництва і одночасно створити міжвідомчу комісію, в яку увійшли б представники обласної адміністрації, сільської влади, міліції, санітарно-епідемічної служби, управління Служби безпеки, обласного архіву, обов’язково – МНС із саперами.
До речі, сапери повинні йти першими, бо повстанці готувались до облоги, відтак напевне встановили у штольнях так звані мінні «розтяжки». До речі, проводячи самостійно розкопки, пан Касінчук дуже ризикував, адже робочі могли натрапити на «розтяжку» і підірватись. Не допоміг би навіть старенький екстрасенс разом зі своєю рамкою,
якого колишній воїн УПА запросив визначати, де краще копати.
Паралельно потрібно продумати, яким чином укріплювати стелю в проході – коридор планують робити під два метри. Відтак необхідно подумати про будівельні матеріали.
Для чого потрібне СБУ? Як уже згадувалось, штаб мав свій архів, а у ньому напевне зберігалися списки зрадників і провокаторів. Якщо ці папери підуть по рукам, почнуться самосуди і розправи, зрештою це може призведе до регіонального вибуху, зазначає пан Ткач. Відповідно комісії доведеться вирішувати безліч питань. Та насамперед потрібно скласти кошторис робіт.
До речі, свого часу поблизу Фашівців археологи виявили археологічні пам'ятки ранньоскіфського періоду. Вперше про село згадується в історичних документах 1547 року.
І ще. Здебільшого історики згадують, про Аджимушкайські каменоломні, розташовані під Керчю у Криму. У роки Другої світової тут переховувались від фαшиcτів та продовжували воювати радянські солдати. Вони відстали від своїх частин і залишились на ворожій території. Аби подолати їхній супротив, німці також намагались їх отруїти газами, підривали входи, отруїли у прилеглих криницях воду. Але на честь тих героїв щороку на Сапун-горі гримлять салюти. А про героїв у Фащівцях дослідники чомусь навіть не згадують. Але ж війна була одна на всіх, і смерть усіх примирила.
Жанна Попович