Група тернопільських волонтерів завезла допомогу і повернулася із зони АТО
Минулого тижня група тернопільських волонтерів у складі активістів “Самооборони Майдану” Тернопільщини Івана Ковалика і Андрія Богуна, одного із засновників “Зарваницької ініціативи”, заступник гендиректора корпорації «Агропродсервіс» Володимира Болєщука, фотографа Ярослава Стареправо та капелана “Самооборони Майдану” отця Івана Гуні з гуманітарним вантажем відвідали наших вояків у зоні АТО. Після повернення, у понеділок, 11 серпня, вони відзвітували про поїздку.
«Якби у нас була така армія у березні-квітні, Росія ніколи не захопила б Крим!» Як розповів Іван Ковалик, мандрівка тривала чотири дні, всього було подолано понад 1700 км. Волонтери відвідали Яворівську бригаду, в якій служать тернополяни. Нині ці вояки виконують найвідповідальніші завдання на найзапекліших ділянках протистояння із сепаратистами і перебувають у зоні артилерійських обстрілів. Окрім гуманітарного вантажу, волонтери передали тернопільським воякам й адресні посилки, безпосередньо із рук у руки. Побували волонтери також і у місті Щастя,
де базується батальйон “Айдар”, а також у Лисичанську, де відновлює правовий порядок батальйон “Тернопіль”. У зонах, де побували волонтери, харчами армійці більш-менш забезпечені, однак мають потребу у воді, а також у високоякісному технічному забезпеченні — тепловізорах, прицілах, біноклях та бронежилетах. У цьому компоненті, на жаль, сепаратисти нині мають перевагу. — Одна справа — чути розповіді про зону бойових дій, і зовсім інша — побувати там безпосередньо, — розповів Володимир Болєщук. — У мене особисто після поїздки думка про цю війну кардинально змінилася. На шляху до Луганська нам масово зустрічалися автівки біженців, довелося проїхати величезну кількість блокпостів, але, на щастя, ми доставили вантаж за призначенням. Коли ж поспілкувалися з вояками, то відчули: їх бойовий дух такий високий, що жодних сумнівів у нашій перемозі немає. Їх не зможе перемогти жодна армія, якою б вона не була до зубів озброєна. Нині ми переживаємо справжнє народження української армії, еліти наших військ, і, на мою думку, якби у нас була така армія в березні-квітні,
то Росія ніколи не захопила б Крим! “Якби люди тут так молилися, як моляться наші вояки в зоні АТО, то Україна була б святою державою!” — Підтримка волонтерів, благословення священика, відчуття, що їх удома люблять і чекають, для українських солдатів нині дорожчі за золото, — вважає отець Іван Гуня. — Якби ви тільки знали, як вони там моляться. Та якби люди тут так молилися, то Україна була б святою державою! Вони ризикують життям за свою державу і дуже болісно сприймають критику АТО з тилу. Звісно, вони безпосередньо бачать усі огріхи і самі не проти покритикувати, але дуже не задоволені, коли це роблять люди, далекі від війни. Волонтери вважають, що після повернення вояків із зони АТО ми нарешті наблизимося до справедливого суспільства, адже в них дуже загострене почуття справедливості. Наприклад, одному з українських воїнів зателефонувала дружина і розповіла, що донечка хвора, а лікар вимагає невідомо за що 150 гривень, то солдат попросив зачекати, ось за два-три дні він приїде у відпустку і сам подивиться в очі тому лікареві. А загалом українські вояки нині дуже потребують всебічної підтримки друзів і рідних,
а також лікарів та священиків. Перебуваючи місяцями під обстрілом ворожої важкої артилерії, людина може увійти в стан замкнутості й апатії, з якого її дуже важко вивести. Людина буквально не може ані їсти, ані спати. Тому отець Іван Гуня звертається до влади області з ініціативою створення спеціального реабілітаційного центру для вояків АТО, де їм нададуть професійну психологічну, духовну та юридичну допомогу. “Якщо у бойовиків є вибір, яку колону обстрілювати — волонтерську чи військову, вони обирають волонтерів” За словами Андрія Богуна, поїздка в зону АТО дуже моторошна. І хоча нині у Харкові навіть організовують спеціальні екскурсії в зону бойових дій, вартість яких — 8 тис. грн., їхати туди дуже небезпечно. — Уявіть собі вузьку дорогу, яку навіть дорогою назвати не можна, це радше напрямок, з обох боків якого нависають зелені насадження так, що нічого довкола не видно, — розповів Андрій Богун. — Ніч застає у незнайомому місці, а є відомості, що диверсійні групи терористів заходять на 60-70 км у наш тил. До того ж більшість місцевих підтримують терористів,
і є така думка, що якби вони почали наступ, то так звані мирні мешканці підносили б їм набої. До того ж мобільний зв’язок глушать, аби ворог мав менше відомостей. Тому непідготовленій людині там робити нічого. Один із командирів відділення розповідав нам, що спочатку в його підпорядкуванні було 15 солдатів, однак половина з них загинула в перші ж дні бойових дій, адже прийшли не підготовлені. Був також випадок із волонтерами із Прикарпаття, які завезли вантаж, а на зворотному шляху потрапили під обстріл — один волонтер загинув, ще один поранений. Терористи також розуміють важливість підтримки волонтерів для бойового духу української армії, тож, якщо у них є вибір, яку колону обстрілювати — волонтерську чи військову, вони обирають волонтерів, тому волонтерам також потрібна підготовка. Тим більше, що необхідно знати, куди варто спрямовувати допомогу, яку саме і скільки. За словами волонтерів, частину вантажу вони залишили у Харкові на спеціалізованому складі, з якого його вже будуть спрямовувати в міру необхідності безпосередньо до вояків. Усіх охочих допомогти нашим воякам просять звертатися на адресу: вул. Грушевського, 1, штаб “Самооборони Майдану”. Ще однією важливою проблемою наших вояків є медичне забезпечення. Госпіталі облаштовані дуже далеко від зони бойових дій, і після поранення вояка 70 км везуть зверху на БТРі під палючим сонцем, отож, необхідні позашляховики, не обов’язково навіть зареєстровані. Гостра потреба відчувається у лікарях та у медичних препаратах. Найбільше цінують цегос — препарат для згортання крові, дуже дієвий, але надзвичайно дорогий і примхливий у зберіганні. На завершення волонтери запевнили, що то була, звісно, не остання їхня поїздка, і незабаром вони організують нові.
Джерело: Нова Тернопільська
