В останній день день літа в місті Бережани відбувся імпровізований літературний батл поетів. Своїми силами в поезії мірялись Тарас Марищук та Олег Підфігурний. Охочі побачити цю подію зібрались в кафе "Кондитерська" та мали можливість насолоджуватись віршами хлопців.Уже з самого початку дійство набрало вигляду дружньої розмови про стилі життя, які в Олега і Тараса кардинально відрізняються, та це і впливає на будову і тематику їхніх творів, що є цілковитими протилежностями, як вогонь і вода. Місце мали і глядацькі обговорення, розповіді про побут, Майдан, літературні студії і Муз кожного з поетів.
Було декілька етапів, впродовж яких нас знайомили, та опоненти самі знайомились один з одним. Сюрпризом для публіки та і хлопців став останній етап, що давав їм можливість тут і зараз написати декілька рядків на вільну тему.
Як і годиться, під кінець вечора організатори влаштували анонімне голосування, яке мало обрати переможця. І ось настав довгоочікуваний момент - з відривом в один-єдиний голос перемогу виборов наш земляк, Олег Підфігурний.
Пропонуємо читачам вірш переможця батлу:
« Весна » На Захід і Схід Бог відсилав листи.
Когось пробачав. Когось прирікав палати.
Комусь говорив: «Друже, ти ще не встиг просто пожити, вільно пожити, брате».
Куплялись ікони, чіплялись на стіни хрести.
Підіймались з колін, ті, що вростали корінням.
Зривались замки і зникали в серцях блокпости, чорноземом вкривались місця, що були лиш камінням.
Хтось прокричав: «Друзі, це но̀ва весна!
Сонце з-за пагорбу світить все яскравіше».
Тільки от Схід бачив весну лише в снах, тільки от Схід поринав в море крові все глибше.
А Бог перестав відсилати на Схід конверти.
Відсилав лиш людей і ховав десь по братських могилах.
І хоча не один був готовий за вѐсну померти, і хоча не в одного кров застигала в жилах, ні один не бажав у окопах втрачати все, ні один не волів помирати отак, задарма.
А там, при дорозі, з солдата калина росте, лиш весна все ніяк не приходить в трикляті казарми.
Олег Підфігурний
