Тільки 13 січня, напередодні настання Старого нового року, відкриваються ворота підземного царства мертвих і Маланка блукає світом живих. Вчора Маланка з усім своїм «почтом»: циганами, жидами, козою з’явилася у файному місті та пройшлася вулицями Сагайдачного, Танцорова, бульваром Шевченка та майданом Волі, шукаючи свого любаса Василя. За традицією, в цю містичну ніч люди вбираються у маски та костюми, аби збити з пантелику злих духів, що вирушають услід за закоханою дівчиною.
Почалося свято спільною колядою на Театральному майдані, а далі карнавальна хода попрямувала до «Ковчега». Упродовж дня команди ряжених маланкували у різних тернопільських закладах. На весь парк ім. Т. Г. Шевченка лунали колядки та віншування, а серед публіки чигали персонажі традиційного святкування. Виступи Маланок в рамках конкурсу чергувалися з автентичними діджей-сетами. На завершення дійства з експериментальним перформансом в образах ведмедів виступили легіні із гурту «Зсув». Їхніми стараннями на полотні з’явився головний символ свята та прийдешнього року – коза.
Гості частувалися глінтвейном та гарячими стравами,
грілися біля вогню, що робило атмосферу іще теплішою. У небо разом з іскрами від солом’яного опудала відлітали всі негаразди старого року.
Обіцяний приз у 5 тисяч гривень за кращу Маланку організатори по-братськи розділили між всіма учасниками конкурсу. Переможці – 58-й курінь ім. Катерини Білокур – отримав 2 тисячі гривень, другий приз (по тисячі гривень) між собою розділили «Спілка української молоді» й «Обнова». Купюру з Григорієм Сковородою отримали команди «Школи молодої еліти» та «Пласту».
Свято, котре своїми коренями сягає давньогрецьких вакханалій, поєднало давню народну, язичницьку обрядовість із християнським контекстом. Позаяк традиції маланкування з характерним для нього перевдяганням збереглися виключно у наддністрянських селах Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької областей, Маланка у Тернополі покликана започаткувати нову традицію свята, зберігаючи його сутність та переосмислюючи тему ритуалу та обрядовості в контексті міста. Антураж дійства ріднив місцеву Маланку з кельтським Геловіном, що й не дивно: в їх корені лежить спільна ідея перемоги добра над злом, світла над темрявою. Багато задуманого цьогоріч втілити не вдалося, кажуть організатори, і тернопільській Маланці ще далеко до венеціанського карнавалу чи австралійського гей-параду, проте прорватися крізь апатію і сум тернополян у такі похмурі зимові часи їй вдалося.
Марія Богданович, Тернопільська липа
Фото автора
