Пішов відмітитись у воєнкоматі - призвали на 45 суток. В результаті боєць 95-ої аеромобільної бригади Володимир пробув у зоні АТО 9 місяців. За цей час чоловік двічі був поранений.
26-річний житель Тернопільщини, боєць 95 аеромобільної Володимир (прізвище чоловік відмовився називати - прим. ред.) бригади повернувся додому на лікування.
Далі пряма мова бійця 95-ої аеромобільної бригади Володимира:
Вдома страшно, тут немає, що робити. Там ти зранку прокидаєшся і знаєш, що потрібно одіти бронижилет, взяти чотири гранати, два магазини і з цим всім на виїзд на зачистку. А тут ходять по клубах, відпочивають, немає тут нічого цікавого. У мене двоє дітей, але за той час поки я був там моя сім'я розпалась. Тому на цю тему говорити не хочу. І так у багатьох бійців.
У Краматорську, де ми були, наші хлопці тікали з місцевих лікарень, бо боялись. У тамтешніх лікарнях можна заснути і не прокинутись. Там лежить чимало поранених сепаратистів. А місцеве населення ставиться до нас по-різному. Ми часто допомагали місцевим мешканцям з їжею та водою. Вони могли у нас брати воду, продукти, а потім розвертались і казали "Ото бендеровці дурні, вони нам допомагають, а ми їх вбиваємо". От і як після такого не пустити кулю в голову?
У наших батальйонах не українців немає, бо їх не хочуть брати. Вони зрадники і часто здають нас. Серед наших бійців теж були зрадники. І чимало серед командирів. Коли командир дзвонить і запитує куди, яким складом і якою дорогою будемо їхати, то мусимо доповідати. Ну як ти командиру не розкажеш того? А потім він дзвонить куди треба і на наступний день ми потрапляємо в засади.
Нічого доброго там немає, одні трупи. На початку я рахував скільки вбив тих сепаратистів. Казав приїду додому похвалюсь.. А потім до мене дійшло, що нічого доброго в цьому немає. І перестав рахувати.
