Четвертий місяць у Чорткові діє філія логістичного складу. Його роботу ініціювала всеукраїнська організація «Волонтерська ліга». Склад облаштували в одному з приміщень колишнього кінотеатру «Мир» у центрі міста. Координує роботу чортківського логістичного Наталія Крулевська. З нею розмовляємо на складі для АТО. Усередині ми побачили коробки зі шкарпетками, багато банок з консервацією, сітку з овочами і навіть трилітрову банку смальцю. «Мої дівчата їздять збирати продукти по селах з «Автомайданом», — пояснює. Мешканців Чорткова і околиць волонтери «Ліги» інформували про свою роботу через соцмережі. Знають їх і завдяки об’єднанню «Громадський альянс Чортківщини» (сюди входить сім організацій). Завдяки жовтневому фестивалю «Чортківська дефіляда» (на якому продавали рукодільні вироби й випічку) вдалося зібрати кошти, до яких доклали певну суму і купили для «Правого сектору» авто Ssang Yong Musso. Розповідаючи про це, волонтерка принагідно показує в’язані кольорові шкарпетки від особливої жертводавиці. «Є в нас одна бабуся, яка не хоче себе називати, але щомісяця дає нам 300 гривень з пенсії.
Я їй кажу: як? Час не такий, пенсії не такі, щоб старші люди могли так жертвувати. А вона мені відповідає: «Я пережила війну. Я знаю, що то таке. Мені вдома легше вижити, а їм тяжче». І розумію, що вона немає звідки давати такі гроші. Для неї це астрономічна сума. А все одно приходить і дає. І шкарпетки в’яже. Розпорює для них старі светри». Школярі — велика підмога Постійних помічників у Наталі десятеро. Кожних три-чотири дні чортківці оприлюднюють перед містянами свої звіти. Волонтер Василь Потикевич стоїть зі скринькою для пожертв. Біля його стола розтягнено плакат з великими літерами «Допомога воїнам АТО». «Усі люди, коли підходять і кидають пожертву, найбільше хочуть щоб швидше закінчилася війна. Щоб солдати живими вернулися», — каже пан Василь. Він працює охоронцем, а за можливості 4—5 годин приділяє збору грошей. І так — більше місяця. «А мама Василя шиє для армії маскувальні костюми», — додає Наталія Крулевська. У самої ж Наталі росте двійко дітей. «Вони в мене патріоти, — каже, усміхаючись. — Анюті десять років, Максиму — дев’ять. У школі збирають речі,
малюють і пишуть військовим. А коли я їду на схід, то дуже чемно вчать уроки». Ще Наталія Крулевська хвалить чортківських школярів, а найбільше — волонтерський загін п’ятої школи. — Ці старшокласники дуже активні, — пояснює. — Їх підтримує заступник директора з виховної роботи Марія Ябчанка і директор школи Марія Маньовська. Це школа, якою я захоплююся. Там кидаєш клич — і вони працюють. Листівками про збір охопили найбільший район Чорткова — Кадуб. Ходили від дверей до дверей, збирали речі і допомогу. Вони настільки розкрутили свій рух, що чортківці мішками почали зносити одяг в п’яту школу. Ще учні цієї школи принесли Наталі величезну кількість валентинок, миколайчиків і більше 65 літрів лимонів з цукром. Кожна дитина брала в школу 1—2 цитруси і цукор. Працівниці їдальні лимони пропустили через м’ясорубки, вимішали з цукром і пофасували в літрові відерця. «Хто, як не я?» Наталя хотіла б назвати імена й інших чортківських меценатів, але не може: більшість жертвує анонімно чи просить не афішувати своє ім’я. За чортківську підмогу усім їм вдячні батальйон «Тернопіль» і 24-та яворівська бригада,
з якими найтісніше співпрацює волонтерка. — Якщо є потреба, то ми передаємо «Автомайданом» зібрані продукти і речі в тернопільський логістичний центр, — каже пані Крулевська. — В зону АТО їздимо самі, кожні два тижні я на передовій. Сьогодні передова — це патріоти. Немає вже тих, хто б стогнав «А чого я?» Тепер там ті, хто каже «Хто, як не я?» Волонтерам завжди раді, особливо, коли за два тижні до того кажеш їм: «Хлопці, пишіть потреби». На одному блокпості шкарпеток треба катастрофічно. Село Нова Тушковка просило дитячих і жіночих шкарпеток, бо там у підвалах люди ховаються, їм це потрібно. А на іншому блокпосту просять картоплі… Наталя каже: якщо на початках українські військові питали «Що привезла?», то тепер «Чи ти доїхала?» Згадує, як у лютому місцеві волонтери зустрічали в ротацію військових з 31-го блокпоста. Саме в момент таких зустрічей вона розуміє, для чого туди їздить. — Бо коли їх зустрічають рідні, то хлопці тягнуть їх за руки і показують на нас: «Дивіться, це наші волонтери! Ми без них — ніщо!» А якось хлопці сказали чарівну річ: «Ти знаєш, ми вдячні за те, що ти привозиш і що люди несуть це все. Але найважливішими є ті 15 хвилин, які ти з нами сидиш у бліндажі і питаєш, як справи». Так, за сто днів я вивчила, як чию дружину звати, в кого є діти, в кого мама хвора, кому що передати. Вони не все говорять родичам, а волонтерам розказують. Дзвонять до мене, кажуть: «Води не привозять три доби. Зроби щось!» І ми тоді підтягуємо запорізьких або харківських волонтерів. Далі Наталя на хвилину замовкає і додає: «Може, це буде різко сказано, але війна об’єднує. Бо там не АТО — там війна. І вона об’єднує всю Україну». Телефон чортківського логістичного складу: (096)524-10-92. Джерело: vilne.org.ua
