В епоху гаджетів та інтернету важко побачити дитину з книжкою або журналом у руках. Тому, коли батьки застають своє чадо за читанням літератури чи періодики, — дуже тішаться. І їм навіть на думку не спадає самим погортати ту книжку чи журнал. А дарма. Бо ж вислів французького поета П’єра Буаста про те, що усамітнення з книжкою краще від товариства з дурнями, реалії сьогодення ставлять під сумнів. Не так давно батьки дошкільнят із Тернополя забили на сполох, коли побачили, що друкує львівський дитячий журнал «Куля». Думки про суїцид, нерозділене кохання — це зовсім не епізоди із дорослого роману, а умови задачки для діток: «У красеня Костика безмежно закохалися 50 дівчаток. 20 дівчаток побігли топитися у ставку, але їх витягнули рятівники, і вони закохалися в рятівників. 12 дівчаток пішли до аптеки купити отрути, але замість отрути їм продали зеленку, і вони розчарувалися в коханні. 7 дівчаток розлюбили Костика і безмежно закохалися в красеня Сергійка. Решта дівчаток твердо вирішили вийти заміж за красеня Костика, щойно він виросте. Скільки дівчаток мріє про те,
щоб красень Костик якнайшвидше виріс?» У тому ж випуску дітям пропонували порахувати, «Чи поміститься на паркані непристойне слово, якщо довжина паркана 3 метри 16 сантиметрів?» У редакції пояснили такий казус творчим експериментом автора і запевнили, що подібних недитячих текстів журнал більше не друкуватиме. Страхітливою фантазією здивував і російський дитячий журнал «Міша», уривки з казок якого швидше нагадують кримінальну хроніку: «А сама Аня в телевізорі вбита, тому що в неї кухонний ніж стирчить поміж лопаток». Доповнений текст не менш «травматичними» ілюстраціями. Тим часом батьки думають, що найбільша загроза на їхніх дітей чатує у всесвітній мережі. Тому часто обмежують малечу в користуванні інтернетом і не звертають уваги на зміст книжок та журналів із милими звірятками на обкладинках. А подібна шкідлива література може потрапити до дітей різними шляхами. Самостійно відфільтрувати її батькам важко, тому найкраще, коли дитина отримуватиме книжки з рук професіоналів. Не всі знають, що, наприклад, у Тернопільській обласній бібліотеці для дітей працює спеціальний відділ,
через який проходять усі надходження. Працівник відділу ретельно вивчає їхній зміст — і тільки тоді видання потрапляють на книжкові полиці. Як запевнила співробітниця обласної бібліотеки для дітей Наталя Масловська, не всі видання у вільному доступі. — Книги або ж періодика зі змістом не для дитячого читання потрапляє на полиці з обмеженим доступом, — каже Наталя Степанівна. — Проте видання, які містять сцени насильства, заклики до суїциду або ж інші «недитячі» тексти, в бібліотеку не надходили. Є із суперечливим змістом, але адресуються вони дорослому читачеві. Їхня наявність у бібліотеці пояснюється тим, що ми обслуговуємо також учителів і студентів. Проте в Україні виходять сотні дитячих видань, які маленьким людям із несформованою психікою давати не варто. — Діти асоціюють себе з героями, про яких читають, — пояснює психолог Ірина Стецюк. — Вони ще не мають власної позиції щодо того, добре чи погане відбувається з героями твору, тому можуть неправильно розуміти вчинки персонажів казок, загадок і наслідувати їх у своїй поведінці. Це стосується і невиправданої жорстокості,
до якої дитина може вдаватися під час спілкування з ровесниками. Якщо в дитячі руки таки потрапила невідповідна література, то, безумовно, батькам варто разом із дитиною обговорити прочитане, подискутувати довкола нього і дати зрозуміти, що зміст оповідання далекий від реальності й не вартий уваги, а тим паче наслідування. Однак найкращий спосіб уберегти дитину від неправильного світосприйняття — це якомога більше часу проводити з нею, багато спілкуватися, обговорювати ситуації, які виникають у її житті, розтлумачувати на конкретних прикладах, де добро, а де — зло, що правильно, а що — ні. І, будьте певні, діти розповідатимуть вам про все, що їх турбує. А отже, ви зможете вберегти їх від негативу, що лавиною насувається вже й звідти, звідки його найменше чекаєш.
