Дата: 02.05.2015 Ми всі рівні перед нею і ніхто не зможе уникнути її. Що таке смерть та з якими словами на вустах відходили у вічність відомі світу цього у соцмережах оповів редактор часопису «Божий сіяч», о. Орест Глубіш (УГКЦ):
«Що ж таке смерть? Те саме, що скинення одягу. Тіло – це одяг для душі, і ми через смерть скидаємо його з себе на короткий час, щоб знову отримати в просвітленому вигляді» (святий Іван Золотоустий). Завершуючи свої роздуми на цю хоч і непросту, однак дуже важливу тему (хоча навряд чи можна такі серйозні речі обговорити в кількох публікаціях), пропоную вашій увазі висловлювання видатних людей, зокрема святих нашої Церкви, вчених, поетів, письменників, філософів, які вони промовили перед відходом до вічності. Спочатку тих, які вірили в Бога, в потойбічне життя, ретельно (на духовному рівні) готувалися до цієї сокровенної хвилини, а також атеїстів, котрі не тільки не вірили у Творця всесвіту і всьго живого, але й висміювали Його. Папа Венедикт ХУ: «Насамперед душа!» Ці слова Святіший Отець сказав у той час, коли деякі представники його оточення намагалися привести найкращих лікарів,
аби хоч трохи продовжити життя Римського Архиєрея. Іншими словами кажучи, спочатку потурбуйтеся про мою душу, покличте священика, щоб я прийняв Святі Тайни Покаяння, Євхаристії, Оливопомазання, а вже після цього можна лікувати й тіло. Святий Августин: «Милосердного Бога маємо!» Кардинал Ньюмен: «З тіні й уявлень – до Істини». Святий Карл Баромей, небесний Покровитель св. Папи Івана Павла ІІ: «Уже йду, Господи, вже йду!» Святий Папа Іван Павло ІІ: «Амінь!» Фрідріх Шопен: «Перебуваю біля джерела щастя!» Ігор Богдан Антонич, відомий український поет,син греко-католицького священика з Лемківщини: «Живу коротку мить життя. Чи довше житиму – не знаю. Мабуть, мій дім не тут. Мабуть, аж за зорею!» Зрозуміло, що остання фраза означає: у вічності, в домі Отця Небесного. Степан Будний, поет із Струсова Теребовлянського району: «…Заціпивши зуби уперто, ховаю ясні почуття. Є смерть, а можливо, безсмертя – у вічнім цвітінні життя!»А тепер зверніть увагу на те, що говорили відомі безбожники перед смертю. До речі, ці вислови з’явилися внаслідок дослідження групи вчених,
які були шоковані сказаним цими атеїстами. Фрідріх Ніцше, німецький філософ: «Я зійшов з розуму!» Помер, лаючись у залізній клітці. Вольтер, великий насмішник Бога. У нього був жахливий кінець. Цілу ніч кричав про помилування. Його медсестра говорила: «За всі гроші Європи не хотіла б бачити таку смерть, яка була у Вольтера – смерть невіруючого». Також відомо, що в останню свою хвилину вмираючий попросив привести священика, щоби прийняти Святу Тайну Покаяння, але прислуга не виконала його останнє прохання, вважаючи це великою ганьбою для атеїста і його однодумців. Очевидно, вчений зробив це тому, що побачив перед смертю інший світ, в існування якого він не вірив, і що чекає на його душу у вічності. Давид Х’юм перед смертю кричав: «Я перебуваю в полум’ї!» Його відчай був жахливим. Карл ІХ: «Я загинув і це ясно усвідомлюю!» Гоббс, англійський філософ: «Я стою перед страшним стрибком у тьму!» Ленін помер, маючи потьмарений розум. Просив прощення за вчинені гріхи в стола, стільців. Як це страшно для людини, яка була для мільйонів вождем та ідеалом. Ягода, глава радянської таємної поліції: «Очевидно є Бог. Він карає мене за мої гріхи».
