В уявленні більшості з нас бармен - людина (переважно - чоловік), яка віртуозно готує коктейлі та вирізняється нестандартністю їх подачі. Опанувати це доволі непросте мистецтво минулого тижня спробувала і журналіст «RIA плюс».
Жінка і бармен в одному обличчі - доволі цікаве поєднання. Мабуть, не часто побачиш за барною стійкою особу в спідниці. Хоча, як розповіли у пастерії «Фламінго», де, власне, і проходив експеримент, представниці прекрасної статі у ролі бармена завжди вирізнялися своєю граційністю.
Тимчасовий підробіток для студента
- Так, жінка-бармен звучить кльово, нестандартно, - каже колега по цеху на п’ять годин Андрій Петрик. - Думаю, це було б весело.
Андрій, як напарник по зміні, запрошує зайти за барну стойку та ознайомитися із фронтом робіт. Перед цим адміністратор Оксана просить заколоти волосся та вдягнути їхню фірмову жилетку. Дивлюсь на умивальник поруч зі стойкою. Неподалік висить табличка «Як правильно мити руки». Там вказівки про те, як мити пальці, долоні, зап’ястя. Здається, що тут такого? Подумаєш - руки помити! Насправді у закладах харчуванняя,
особливо мережевих, навіть така елементарна процедура налагоджена до найменших дрібниць.
{photo_gallery id=9773|}
Колега розказує, що працює барменом близько місяця. Хоча він ще не має великого досвіду роботи, до виконуваних завдань уже звик. Хлопець вчиться на п'ятому курсі економічного університету, і робота бармена, за його словами, - це тимчасовий підробіток.
- Я буду менеджером, - гордо заявляє він. - Вчусь на бюджеті, отримую стипендію. І тут ще трохи працюю, тож є гроші на особисті потреби. Не хочу просити у батьків.
Після цього Андрій вводить мене у курс справи.
- Ось склянки місткістю 0,2, 0,3 та 0,5 літра, - показує на верхню полицю. - Збоку стоїть посуд для лимонаду, десертів, лате. Також є спеціальна ємність для «Лімончелло» (лікер, який готують методом настоювання на спирті лимонної шкірки - прим. авт.), для нашої фірмової горілки «Граппа», яку виготовляють з винограду. До речі, її потрібно тримати тільки у холодильнику. Подаємо її охолодженою, з прикрасою зі свіжого винограду.
Андрій продовжує «знайомити» мене зі склотарою. Кухлі для пива, тарілки та горнятка для різних видів кави - капучино,
американо, еспресо, лате. А ще посуд для десертів, коктейлів, відповідно, і ложки різні. Усе це треба запам’ятати.
Найдорожче вино - 294 гривень
Під барною стійкою - холодильник. А там - соки власного виробництва у банках - яблучний, фруктовий і томатний. Поряд - йогурт, який використовують для приготування коктейлів. На банці - стікер, де зазначена дата виготовлення. Переходимо до стелажу з алкоголем. Загалом там представлено більше десяти видів італійського вина. Найдорожче Castelli del Grevepesa Classico Clemente VII, коштує 294 грн за 0,75 л. Цей напій - 2011 року виготовлення.
Ще в одному холодильнику зберігаються білий ром, газована вода, цукровий сироп, який бармени готують самі. Є окремо холодильник для зберігання «Пепсі-коли», мінеральної газованої та негазованої води й інших напоїв. У морозильній камері - морозиво та джеми, які використовують під час його приготування.
З нетерпінням очікую на найцікавіше: коли ж дійдемо до коктейлів? Цікаво, які віртуозні штучки можуть приготувати у «Фламінго»? Загалом у пастерії готують лише три алкогольні коктейлі.
Перший, який є фірмовим, - це, звісно «Фламінго». До його складу входить лайм, м’ята, вода «7-up», білий ром, тростинний цукор. Інший коктейль - «Піна колада», який складається з білого рому, кокосового молока та ананасового соку. З алкогольного ще є «Куба лібре» з «Кока-коли», лайма, тростинного цукру, м’яти та білого рому. От, у принципі, і все. «Палаючих» напоїв немає.
Далі ознайомлююсь із роботою у ході її виконання. Маємо перше замовлення - томатний та фруктовий сік. Ну, нічого складного. Головне - добре протерти верх склянки й акуратно налити сік. А ще - уважно дивитися на чек, який бармен забирає на касі. Там бувають різні примітки - «на винос», нехолодний, тобто слід влити трохи теплої води. А деколи вказано, що два соки чи фреші, скажімо, по 0,25 л потрібно подати в одній склянці об’ємом 0,5 л. Ще одне «золоте правило» для бармена: подаючи замовлення на стіл, не забути натиснути на спеціальну кнопку, щоб офіціант був у курсі, що може забирати напої чи десерти.
Я почала працювати о 13.00. Спочатку відвідувачів було не дуже багато. Тому був час роздивитися усе навколо і виконувати замовлення,
не поспішаючи. Але вже через годину-півтори почалася запара. Ну, це як на мене. Фреші, пиво, соки, чай… Напої «на винос», доставка, холодне, нехолодне.... Коли на столі купа чеків, важливо не сплутати порядок замовлень. За п'ять годин роботи барменом я начистила стільки моркви, скільки, певно, не чистила ніколи. Адже батьки замовляють діткам морквяний фреш. Тож скільки тієї моркви потрібно ретельно почистити, ще й обрізати всі чорні ділянки. І тільки тоді - у соковижималку.
Офіціанти ж були напрочуд спокійними. Хоча, кажуть, у годину-пік різне буває. Деколи вони лютують, бо не можуть швидко віддати замовлення, а так хочуть догодити відвідувачам. Але це робочі моменти, як і на кожній роботі, де кожен гвинтик механізму залежний один від одного.
Зарплата - 100 грн на день
За день роботи барменом я навчилася прикрашати морозиво, готувати смачний, натуральний лимонад, робити прикраси для фрешів та правильно подавати напої. Адже до кожного десерту чи страви - інша ложечка, тарілочка, прикраса. Уже за кілька годин роботи руки самі тягнулися до приборів, навіть без підказки Андрія.
Хоч бармен працює на своїй хвилі, відвідувачі рідко підходять до барної стійки. Однак коли виходять, то більшість прощається саме з барменом. Дехто навіть поради дає. Двоє чоловіків, яких мені вдалося вмовити скуштувати «Лімончелло», після ситного обіду підійшли, подякували, а один із них вирішив ще й поділитися відчуттями.
- Знаєте, воно терпке, його б трохи розбавити, - посміхаючись, сказав незнайомець. - Так щось у горлі ніби стає. Хоча й смачне.
Звісно, ми подякували за рекомендацію. Згодом Андрій мені пояснив, що цей напій і справді трохи концентрований. Але він таким і має бути.
Серед гостей, які приходили того дня у «Фламінго», було чимало закоханих пар, родини із дітьми, компанії друзів. Були й, очевидно, ділові партнери, навіть іноземці.
Чайові бармену ніхто не залишав. Мабуть, це недивно, бо всі гості «проходять» через офіціантів. А ті, як розповідають у закладі, заробляють тут більше, ніж директор. Звичайно, якщо добре працюють та віддаються роботі сповна.
Те, що у «Фламінго», як і в більшості мережевих закладів, існують певні маркетингові стратегії,
- очевидно. Яке ж ставлення керівництва до рядових працівників?
Андрій каже, що непогане. Щодня вони безкоштовно харчуються за рахунок закладу. Кухарі готують для працівників смачний обід.
- Також під час робочої зміни я маю право на 50% знижку на оплату вартості замовлення, окрім алкоголю, - каже колега. - Окрім того, кожен працівник має 30% знижку на оплату замовлення у будь-якому закладі мережі. У нас є власна база даних усіх працівників, де можна «пробити» прізвище кожного.
{photo_gallery id=9774|}
Подають мед - «Довгостій» та «Скородай»
Мережа колоритних закладiв «САМоГОНна ресторацiя» — це унiкальне гастрономiчне явище на територiї Захiдної України, розповідає директор з маркетингу Михайло Гранда. Формула успіху, за його словами, проста і складна водночас. Це архітектурна атракція у поєднанні з кулінарною феєрією, помножена на виняткову любов та повагу до кожного гостя...
Загалом у Тернополі мережа представлена п'ятьма закладами: музейною ресторацiєю "Старий млин", пивоварною ресторацiєю "Ковчег", пастерiєю "Фламiнго", пiцерiєю "Фламiнго", сушi-баром "Каламбур",
музеєм самогоноварiння "ВАГОН-САМОГОН". Також у Буковелі є грибова ресторацiя "Старий млин" та садиба "Грибова хата". Окремим напрямком віднедавна тут є славнозвісна "Фермерська крамниця", що презентована в усіх закладах натуральною продукцією з власних фермерських угiдь без ресторанної націнки.
- Маємо змогу вирощувати якісну продукцію, яку використовуємо для приготування страв, - продовжує Михайло. - Вирощуємо навіть поголів’я великої рогатої худоби, тому маємо сир, м’ясо та молоко. У фермерських крамницях, які працюють на базі наших закладів, будь-хто з відвідувачів може придбати пасту, виготовлену за італійською рецептурою, олію, домашнє вино.
У фермерських крамницях можна знайти навіть мед. За словами директора з маркетингу, на Закарпатті є власні вулики.
- Крім класичного меду - квіткового, липового чи іншого, ми пропонуємо мед спеціально для чоловіків та жінок, - каже він. - Перший називаться «Довгостій», а другий - «Скородай». До основи додаємо родзинки, горіхи тощо. Коли людина скуштує такий продукт, у неї пробуджується бажання і, відповідно, зростає сексуальний потяг.
До того ж у закладах «САМоГОНної ресторацiї» можна придбати каву їхнього виробництва. Зерна завозять з Африки, а потім на спеціальному обладнанні тут її смажать.
Наскільки смачні ці вироби, важко сказати. Думаю, серед тернополян знайдеться чимало дегустаторів, які можуть поділитися враженнями та відчуттями.
